
…По рейці залізничної колії на крутому насипі йде, розкинувши руки, мов крила, жінка на високих підборах. Тримає рівновагу, йде, мов по лезу, а вітер розвіває її тонкий шалик і сукню. Довкола – ні душі, лише поле й стовпи внизу, мов хрести, мов і вони так само розкинули руки. Їм назустріч, спиною до читача, йде та […]