…Жовто-сині знамена замайоріли по країні знов Штрихи до відродження Державного Прапора на Полтавщині

Та сині й жовті барви набули поширення не лише у Києві та західноукраїнських землях. Майже всі герби українських міст Наддніпрянщини здавна оздоблювалися цими кольорами. Зокрема на відомому нам гербі м. Полтави (1654 р.) було зображено золотий лук зі стрілою, зверненою вниз, із чотирма золотими зірками по кутах на блакитному тлі. Національні кольори присутні й на […]

Усякого було там дива

Участь у Національному Сорочинському ярмарку для великих промислових і сільськогосподарських підприємств – це можливість заявити про себе на всю країну, розширити маркетингові горизонти і зміцнити своє становище на ринку укладанням угод про співробітництво, а для фермерів, приватних підприємців – вигідно продати свій товар. Тож на Жабокрицькому майдані у Великих Сорочинцях зібралося кілька сотень малих, середніх […]

Заради історичної правди

Голова товариства “Пам’ять в ім’я майбутнього” Герберт Мюллер розповів, що очолюване ним товариство було створене 1995 року, зокрема, з метою пошуку колишніх остарбайтерів, надання підтримки особам, постраждалим від нацистського режиму, а також для того, щоб донести до німецької спільноти правду про трагедію радянських людей, вивезених до Німеччини під час Другої світової війни. Один із засновників […]

Мости дружби і співробітництва

Серед гостей були голова ради української общини Санкт-Петербурга Ігор Петренко,  уродженець Решетилівського краю, доктор економічних наук Анатолій Асаул, представники інтелігенції, органів влади Санкт-Петербурга, бізнесмени – члени санкт-петербурзького земляцтва. Під час зустрічі сторони підбили підсумки реалізованих спільних проектів, серед яких – захоронення в с. Лип’янка Карлівського району останків загиблого на Невському п’ятачку, що поблизу Санкт-Петербурга, воїна […]

Володимир Бутяга: “Я завжди пам’ятаю свій рідний Полтавський край”

Для колишнього викладача Інституту міжнародних відносин, сходознавця та досвідченого дипломата В. Бутяги призначення в Кенію не було засланням (як у кулуарах МЗС називають відрядження до віддалених країн нелояльних керівництву або занадто амбіційних дипломатів). Володимир Бутяга двічі працював Послом в Ірані, був першим українським Послом у 140-мільйонній Нігерії та Гамбії, обіймав дипломатичні посади в посольстві СРСР […]

І в печалі, і в радості зі своїм народом

Алла Олександрівна пройшла пліч-о-пліч з Петром Петровичем Ротачем довгу дорогу: 55 років подружнього життя, з яких майже сорок чоловік із ярликом "націоналіста" перебував під постійним наглядом КДБ. Що то було за життя… Певно ж, що рік можна зараховувати за кілька. Двері до помешкання Алли Олександрівни й сьогодні відчинені для всіх, із ким товаришував Петро Петрович, […]

Унікальний музей військ зв’язку

У першому залі представлено понад 400 експонатів. Це – зразки техніки зв’язку, починаючи з 1930-х років, телефонний комутатор 1937 року випуску, радіостанція часів Великої Вітчизняної, яка була встановлена на легендарному танку Т-34. Своєрідним композиційним центром зали є відтворена землянка командира партизанського загону. Тут, окрім копій документів, фотознімків, знаходилися й справжні раритети – радіодинамік часів війни, […]

Альбом високого мистецтва

У передмові до видання заслужений журналіст України Неллі Даниленко зазначила: “Розмаїття творчої палітри Володимира Дерябіна – пейзажі, портрети, “ню”, цикли абстрактних робіт, художнє оформлення книжок, – дає йому можливість глибокого і всебічного самовираження”. До кожного розділу альбому – вступне слово художника, яке поглиблює сприйняття творчості митця, допомагає чіткіше почути відлуння часу, глибше зануритися в красу  […]

Кобзар на сторінках календаря

Голова асоціації “Громадянське суспільство” Володимир Степанюк розповів, що на сторінках календаря є також цитати з творів Шевченка, 12 портретів Кобзаря, серед яких – автопортрети й роботи різних художників. Видання вже поповнило фонди обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського, Державного архіву Полтавської області. Також його планують передати до Санкт-Петербурга – для кімнати-музею Шевченка, музею середньої […]

Чому я вірю в Україну

Але тієї одержимості, за яку нас глумливо обізвали “самостійниками”, того прагнення брати безпосередню участь у справах світу, а не бути постачальником ресурсів для інших, посідати місце в історії, а не лише на карті, – усього цього з нас так і не витравили. Навіть ціною мільйонів виморених голодом, вбитих на громадянських і світових війнах, на порогах […]