"Взяли" вони і мене за душу, пройняли, як кажуть. Можливо, я запізнилася зі своїм листом, але хотілося б висловити декілька і своїх слів щодо цієї життєвої ситуації. Скажу відверто, я – на боці Анастасії, повністю підтримую її вчинок. Можливо, для старшого покоління це і страшний "гріх", для яких дошлюбні інтимні стосунки між дівчиною та хлопцем, […]

У тому зверненні ми повідомляли, що Сашкові, який має вроджений порок серця, зробили у Києві вже другу операцію, сподівалися на одужання, але його стан почав раптово погіршуватись. Упав тиск, знизилась температура, хлопчик став задихатися. Необхідне було нове, інтенсивне лікування, на яке в його матері, Ольги Владиславівни, котра виховує сина сама, коштів майже не залишилося. Про […]

– Що це таке? Хто не дає мені спокою? Тут тобі не на суші, не треба мені твого світла! – сказала Риба, схожа на пеньок, що пролежав понад сто років. Від такої образи Промінчик поплив на інший край корала. – Ой, що це? Мабуть, ми не туди потрапили! Що це за світло? Ану геть звідси! […]

Кожного, хто бував у кабінетах Диканської селищної та районної ради, чи то зупиняли, привертаючи увагу, чи захоплювали своєю красою великі портрети Тараса Григоровича Шевченка, погляд якого немов промовляє оте вічне запитання до нащадків – чи живете, брати мої, на землі по совісті… А подарувала ці чудові портрети, вишиті хрестиком, Світлана Петрівна. Рушник із написом "Хліб […]

Та й те сказати, її Олександр був сильним, здоровим, майже двометровим спортивним красенем. В усьому допомагав і їй, і молодшому братові Кості. Коли призвали його до армії, на військкоматівській медичній комісії навіть сказали, що таких міцних допризовників нині – один на тисячу. Вона, невеличка й тендітна, сама, маючи слабке здоров'я, гордилася таким сином. А ще […]

Звісно, що ми відгукнулися на прохання Марії Кирилівни. Незабаром у "Порадниці" з'явився  матеріал "Доля Марії", в якому розповідалось про поневіряння 14-річної дівчинки, яку разом із такими ж молодими хлопцями та дівчатами у 43-му фашисти вивезли на каторжні роботи. Її розповідь про те, якою була дорога у страшне пекло чужини, навіть через десятки літ після тих […]

Оце читаю твій лист, чи, може, душу, чи, може, життя, і бачу, як ти сидиш біля столу, схилившись над папером, і пишеш мені. Хоча ні, я бачу, як ти пишеш до нас, дітей, щодня, щогодини. Коли по теплі пораєшся в садку чи на городі, майже завжди сама і завжди найкраще від сусідів. Коли зимними вечорами […]

З болем у серці повідомив він, що змушений був сам подати до суду на позбавлення материнських прав його безпутньої доньки, аби змогти оформити на себе опікунство над онуками, яких він дуже любить і про яких піклується ось уже четвертий рік, забравши їх до себе. Задля них цей 67-річний дідусь доглядає чималеньке, як для його віку, […]

Другий лист немов продовжує перший: "Доки ж платитимуть нам, простим людям, таку малу пенсію? – запитує Валентина Іванівна з Полтави. – Одні на курортах по закордонах відпочивають, у дорогих машинах їздять, землі за мільйони скуповують, а ми копійки на хліб рахуємо… Маю 42 роки стажу, а пенсію заробила, виходить, тільки на комунальні послуги… Навіщо ж […]