“В садах чарівних, понад ставом, де явір і верба крислата…” розкинувся хліборобський край – село Воскобійники. Саме тут, подолавши шлях від колгоспу і КСП, у 2000 році, під час реорганізації сільського господарства в Україні, утворилося СТОВ “Воскобійники”, яке ось уже скільки років успішно розвивається під керівництвом депутата обласної ради Валерія Капленка.
Орних земель у агроформуванні – понад 8,5 тисячі гектарів, вони знаходяться на території чотирьох сільських рад – у Шишацькому й Зіньківському районах. У господарстві працює 650 осіб. Окрім рослинництва, тут розвивають молочне тваринництво. На 11 фермах утримують 5,5 тисячі голів ВРХ, серед них – понад 2 тисячі корів. Надої складають близько 35 тонн на день. У реалізації продукції господарство співпрацює із підприємством “Гадячсир”.
За словами заступника директора СТОВ “Воскобійники” Олексія Наріжного, урожай зернових минулого року задовільний: пшениці зібрали 68 центнерів із гектара, соняшнику – рекордні 40, кукурудзи в сухому зерні – 88 центнерів із гектара. У 2013-му до комори поклали 13 тисяч тонн кукурудзи, 5 тисяч тонн соняшнику й 11 тисяч тонн ранніх зернових.
– Урожай нормальний, а ось ціни – ні. Минулого року кукурудза коштувала 1800 гривень за тонну, нині – 1050, – говорить Олексій Олексійович.
Для переробки збіжжя агроформування має американську сушарку, яка пропускає по 600 тонн продукції за добу.
“Воскобійники” впевнено переходять на європейські технології як у рослинництві, так і в тваринництві. Придбали нові молокопроводи, охолоджувачі, на першій фермі в однойменному селі триває будівництво доїльного залу в розрахунку на 1200 голів. Для обробітку землі та збору продукції мають два силосних комбайни “Ягуар”, два зернових “Джон Діри”, три потужних трактори такої ж марки, широкозахватні знаряддя обробітку ґрунту, сівалки точного висіву.
– Техніку оновлюємо постійно, “стареньких” автівок у нас уже немає, – продовжує Олексій Наріжний. – В основному використовуємо білоруські трактори МТЗ. Маємо чималий автопарк – чотири “КамАЗи”, чотири “ЗІЛи” і “ГАЗони”. Близько 30 вантажних машин.
Розвиваючись, підприємство допомагає та підтримує мешканців села, фінансує соціальну сферу краю.
На забезпеченні “Воскобійників” – три дитсадки і три школи, дві з яких – у Зіньківському районі, одна – у Воскобійниках. В останній харчування для учнів коштує 50 копійок. Шкільний автобус підвозить дітей на території Шишацького району, а для юних мешканців Зіньківщини господарство надало власний автобус. Також агроформування оплачує роботу шкільних кухарів, почасти допомагає селянам в обробітку городів. Підтримують тут і спорт – фінансують районну футбольну команду. А кілька років тому біля школи побудували спортивний майданчик зі спеціальним покриттям, вартістю 500 тисяч гривень.
– Ми ніколи не затримували заробітної плати і видавали її завжди грішми, – наголошує в розмові Олексій Наріжний. – Доярки отримують за рік 40 тисяч гривень, механізатори – навіть більше, залежно від об’єму виконаних робіт. Працюють усі добре. Якби не трудилися, господарство б не розвивалося. Справжні професіонали своєї справи – механізатор Іван Жемела, який кермує “Джон Діром”, та доярка Галина Яцуха, яка за 10 місяців надоїла 300 тонн молока.
Окрім соціальної сфери, “Воскобійники” намагаються відродити й утвердити духовний розвиток краю, будуючи в селі Свято-Іллінську православну церкву. Фундамент і цоколь зробили ще в 2012-му, а дах закінчили вже через рік.
– Це – одна з найбільших церков району, – говорить Олексій Наріжний. – Плануємо відкрити її другого серпня, на свято Іллі, в 2014-му. В листопаді минулого року відбулося урочисте освячення будівлі та підняття золотих хрестів над куполами споруджуваного храму.
Роботи в приміщенні триватимуть і взимку. Потрібно зробити сходовий майданчик, утеплити стелю, ззовні облаштувати. Замовили й іконостас.
– За всю історію існування Воскобійників церкви тут не було. Це – перша. Зводять її з ініціативи Валерія Капленка, – продовжує Олексій Наріжний. – Зараз духовність народу занепадає: люди частіше зазирають до чарки, а не до церкви. Тепер маємо надію, що населення ходитиме до Божого храму.
Апелюючи до символіки села, стає зрозуміло, що працю у Воскобійниках вітають і шанують. Однойменне господарство протягом років доводить краянам, що добре знає свою справу. Впевнившись у його стабільності, завтрашньому дні, люди довіряють агрофірмі власні паї, а вона виправдовує їхні надії, розвиваючись на благо громади.

Іванна НАЗАРЕНКО
Журналіст