Григорій Квітка народився 29 листопада 1778 року поблизу Харкова у родовому маєтку Основа (звідси й літературний псевдонім – Основ’яненко), походив із відомого на Слобожанщині дворянсько-поміщицького (в минулому козацько-старшинського) роду.
Хлопчик ріс хворобливим, майже сліпим. Існує легенда, що вилікувався він за допомогою чуда. Мати водила Гриця до Курязького монастиря, настоятелем якого був дядько Гриця. Там мати й син молилися іконі Озерянської Божої Матері. І коли Грицю виповнилося п’ять років, після чергової молитви та омовіння в Онуфрієвському джерелі до нього повернувся зір. Хлопець був дуже набожним, а чудотворне зцілення спонукало його згодом вступити до монастиря послушником. Квітка прожив у Куряжі майже чотири роки, але за цей час зрозумів, що не може порвати з мирським життям.
У формуванні світогляду молодого письменника велику роль відіграли батьки. Мати, Марія Василівна (з роду Шидловських), була жінкою освіченою, з сильною вольовою вдачею. Більшість біографів писали про неї як про людину сувору і владну. Батько, Федір Григорович, навпаки, був людиною м’якою й товариською, авторитетною та шанованою. Родину Квіток часто відвідував Григорій Сковорода.
Григорій Квітка не здобув грунтовної систематичної освіти, але мав неабиякий талант, ще в дитинстві добре грав на багатьох музичних інструментах, віддаючи перевагу флейті. Мав також акторські здібності, брав участь в аматорських спектаклях театру на Основі (у старовинному маєтку, де мешкала родина) і ролі вибирав завжди веселі й комічні.
У 1812 році з ініціативи Григорія Квітки у Харкові відкрився приватний театр, в якому він був і режисером, і директором. Цього ж року організував благодійне товариство, взяв участь у відкритті інституту шляхетних панянок, на утримання якого сам пожертвував багато грошей.
У 1833 році в Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку. Проте його громадська діяльність не обмежується тільки рідним гніздом: Григорій Федорович засновує кадетський корпус у Полтаві. А в Харкові Квітка стає одним із найвпливовіших громадян. Він багато зробив для розвитку міста як культурного центру. Окрім благодійницької та просвітницької діяльності, Григорій Федорович займається громадською й державною: обіймає посади судді, повітового очільника дворянства, головує в палаті карного суду.
Ще у 1816 році Григорій Квітка вперше надрукував свої вірші та оповідання російською мовою в “Украинском вестнике”, співредактором якого був, та “Вестнике Европы”. За його сприяння було організовано альманахи “Українська зірка” і “Молодик”, які виходили друком у Харкові. Проби пера Григорія Федоровича були, на думку критиків, не дуже досконалими. У 1828-му Квітка пише свою першу п’єсу “Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе”, що побачила світ у 1840 році. Пізніше написано п’єси, які продовжували традиції російської сатиричної драматургії (“Дворянские выборы”, “Дворянские выборы, часть вторая, или Выбор исправника”).
Справжній талант письменника проявився на початку 1830-х років, коли став писати українською мовою. Сучасники свідчать, що реалізувати себе в літературі йому допомогла дружина Ганна Григорівна – класна дама інституту шляхетних панянок. Вона була його першим строгим рецензентом, можна сказати, що завдяки їй він і став письменником – Григорієм Квіткою-Основ’яненком.
Усі твори письменника сповнені любов’ю до земляків, у них багато гумору, незлої сатири. У 1834 і 1837 роках вийшли дві книги “Малороссийских повестей, рассказанных Грыцьком Основьяненком”. Вони були надруковані українською мовою та підписані одним із багатьох псевдонімів – Грицько Основ’яненко. Крім цього, він підписувався як Земляк, Аверьян Любопытный, Фаладей Повинухин, Ваш Основ’яненко.
У творах “Маруся”, “Сердешная Оксана”, “Солдатский патрет”, “Мертвецький Великдень” автор з великою симпатією зображує простих людей, тяжкі умови життя, викриває тупість чиновництва, виступає проти пияцтва, ненажерства та інших пороків. П’єси “Конотопська відьма”, “Шельменко-денщик”, “Сватання на Гончарівці” сподобалися читачам, а згодом і шанувальникам театрального мистецтва найбільше – вони й досі не сходять зі сцен українських театрів. Загалом перу письменника належить 80 творів: вірші, фейлетони, повісті й п’єси російською та українською мовами. До речі, саме Квітка-Основ’яненко написав пісню “Грицю, Грицю, до роботи”, що стала народною.
Помер Григорій Федорович Квітка
20 серпня 1843 року в своєму маєтку на Основі, в якому провів майже все своє життя.
Квітка-Основ’яненко дуже багато зробив для наближення літератури до широких народних мас, виробив власний реалістичний стиль, збагатив українську літературну мову, а вплив його прози і драматургії позначився на творчості Тараса Шевченка, Марка Вовчка, інших українських прозаїків.

Підготувала Лідія ВІТРИЧ.