Валерій Асадчев повідомив, що учасникам ярмарку надіслав вітання  Президент  України  Віктор Ющенко. У відкритті взяли участь головний консультант-інспектор Головної служби регіональної політики Секретаріату Президента України Юрій Махортов, Надзвичайні й Повноважні Посли Аргентини, Литви, Угорщини, Нігерії, Узбекистану, дипломатичні представники Австрії, Болгарії, Грузії, Канади, Латвії, Російської Федерації, Білорусі, Франції, представник Єврокомісії в Україні. В один із ярмаркових днів у Великих Сорочинцях побували міністр культури і туризму Василь Вовкун та міністр закордонних справ Володимир Огризко.
Нагода святкувати була подвійною: не лише ярмарок, а й урожай – майже 2,5 млн тонн ранніх зернових, – зібраний трударями Полтавщини на ланах, радували людей благословенного полтавського краю. “Земле моя, доле крилата, благослови наш хліборобський рід”, – линуло зі сцени піснею пісенно-танцювального ансамблю “Полтава” обласної філармонії й Наталочки Шинкаренко. Великі красиві запашні короваї з усіх районів Полтавщини були наочною ілюстрацією тієї важкої праці людей, за яку щедро віддячила земля з Господнього благословення. Свою вдячність Творцеві полтавці висловили в молитві при освяченні хліба нового врожаю, чин якого звершив настоятель Спасо-Преображенського храму села Великі Сорочинці священик Іоанн Сидор.
Керівники кращих сільськогосподарських підприємств Полтавщини – Олександр Сухань (ВАТ “Гадяцьке бурякогосподарство”), Олександр Подоляка (ПАФ “Подоляка” Диканського району), Михайло Харченко (ПП “Великосорочинське” Миргородського району) – вручили керівникам і гостям області короваї.
Відроджуючи Сорочинський ярмарок у 60-х роках минулого століття, полтавці започатковували свято врожаю: вітали своїх хліборобів. Нині до традиції повертаємося.
Продовжено і традиції театралізованого дійства за участю гоголівських персонажів, самого Миколи Гоголя, ролі яких виконували професійні артисти та аматори сцени. Разом із учасниками дитячої студії “Ну і дітки”, народним хором “Славутич” з Комсомольська, інструментальним гуртом “Ворскла” з Кобеляк, дитячим танцювальним колективом “Відродження” з Машівки, фольклорними колективами вони задали тон культурно-мистецькій частині ярмарку. Загалом же дійство у Великих Сорочинцях проходило під знаком 200-річчя Миколи Гоголя, яке відзначатиметься наступного року.
Зростає популярність, масштабнішають     завдання
Ділова програма Сорочинського ярмарку була насичена зустрічами, прес-конференціями, нарадами учасників. І, перш за все, журналістів зібрали організатори ярмарку. Голова облдержадміністрації Валерій Асадчев і керівник проекту “Сорочинський ярмарок” Світлана Свищева зазначили, що спостерігають значно більший інтерес до ярмарку, ніж це було кілька років тому. Цьогоріч участь у ярмарку взяли майже 290 підприємств, понад 700 приватних підприємців, 60 закладів громадського харчування. Зростання популярності ярмарку ставить перед організаторами завдання розширити територію, яке поки що є проблемою. Втім влада готова його вирішувати, сказав Валерій Асадчев. Гостро постає й питання розвитку інфраструктури. Ці проблеми поетапно вирішуватиме ТОВ “Сорочинський ярмарок”, пообіцяла Світлана Свищева.
“Це наші гроші, тільки ще не зароблені”
Спільна нарада редакторів комунальних видань області й Національної спілки журналістів України з питань подальшої життєдіяльності друкованих ЗМІ – ще один із заходів, який було проведено під час ярмарку. Участь у нараді взяли голова НСЖУ Ігор Лубченко, голова Полтавської обласної організації НСЖУ, головний редактор газети “Зоря Полтавщини” Григорій Гринь, начальник управління у справах преси та інформації облдержадміністрації Олег Пустовгар, директор Полтавської дирекції УДППЗ “Укрпошта” Павло Ковтун. За підсумками діяльності редакцій у першому півріччі 2008 року, фахівці управління у справах преси та інформації вкотре підтвердили факт: комунальна преса в області потребує дотаційної підтримки, оскільки собівартість газет значно вища, ніж ціна реалізації. Через інфляційні процеси в державі собівартість видання газет на Полтавщині зросла у порівнянні з минулим роком на 32,5 відсотка. Попри такий дефіцит коштів, редакції намагаються не збільшувати передплатну ціну газет, адже це безпосередньо вдарить по передплатнику і читачу. І ось днями із сайта Мінтрансзв’язку, якому підпорядковане УДППЗ “Укрпошта”, ЗМІ дізналися про намір збільшити тарифи на послуги поштовиків більш ніж на 50 відсотків, а також збільшити до 4,25 грн плату за оформлення передплатної квитанції.
– Це спричинить збільшення передплатної ціни на рік від 30 до 40 відсотків, – наголосив Григорій Гринь. – Ці гроші не призначені для редакцій, їх відразу вилучає “Укрпошта”. Втім, чи буде що вилучати? Адже збільшення передплатної ціни неминуче призведе до зменшення тиражів. Але найтривожніше те, що газети переважній більшості передплатників стають недоступними. Тож яким чином інформувати співгромадян про політику держави, уряду? Схоже, це міністерських чиновників не турбує.
Ігор Лубченко розповів, що НСЖУ тривалий час намагається налагодити чесні відкриті партнерські стосунки з “Укрпоштою”, пропонуючи заздалегідь вибудовувати, зокрема, й цінову політику, щоб у квітні поточного року визначатися з передплатною ціною на наступний рік. Втім про подорожчання своїх послуг “Укрпошта” повідомляє непередбачувано, чим ставить у тупикову ситуацію газети. Так, після подорожчання послуг з доставки минулого року на 60 відсотків збільшення вартості цієї послуги на 2009 рік не планувалося. “Укрпошта” порушила це питання несподівано, у процесі довгих перемовин дійшли згоди про подорожчання на 15 відсотків… Та раптом Мінтрансзв’язку декларує погоджений з Мінекономіки намір збільшити ціни на доставку періодики на більш ніж 50 відсотків, плату за оформлення передплатних квитанцій – до 4,25 грн. Певна річ, журналістська громадськість має надіслати у відповідні відомства листи, у яких висловити неприйнятність таких дій.
Редактори районних газет Петро Ляш (Котельва), Володимир Ігнатенко (Велика Багачка), Ярослав Проць (Шишаки) порушили ще низку проблемних у стосунках з “Укрпоштою” питань. Якість і своєчасність доставки, попри збільшення її ціни, залишається незадовільною, подекуди відділення не дотримуються навіть триразового у тиждень графіка доставки. І поштова реформа, ініціатори якої обіцяли клієнтам великі переваги, принесла великі проблеми. Навіть на сортувальні дільниці пошта приходить із запізненням; не продумані, вважають редактори, і маршрути доставки. А до всього – після реформування деяким виданням доводиться самотужки привозити газети з друкарні на сортувальні дільниці і … платити за це пошті. Не менше від організаційних проблем обурює газетярів питання розрахунків між редакціями і “Укрпоштою”. Гроші, які надходять від передплати газет, акумулюються на рахунку обласної дирекції “Укрпошти”. І коли нарешті настає момент перерахунку (перша половина січня), редакції одержують суму, зменшену на вартість послуг з доставки протягом року! Тобто “Укрпошта” бере гроші за свою послугу на рік наперед – тобто ще не надану! Хоча логічно було б, аби газети щомісячно авансом сплачували пошті за доставку. І редактори, і керівники НСЖУ переконані, що пошта неправомірно користується грошима редакцій. Директор обласної дирекції “Укрпошти” Павло Ковтун переконував журналістів: “Це не ваші гроші, а наші, тільки ще не зароблені”. Потребу підвищення вартості послуг він аргументує нестачею коштів на розвиток підприємства.
З приводу підвищення вартості посл
уг “Укрпошти” з доставки періодичних видань редакції звертатимуться у профільні міністерства з вимогою враховувати інтереси не тільки “Укрпошти”, а й читачів газет і редакцій. Керівник обласної дирекції “Укрпошти” і редактори також домовилися проблемні питання, які не потребують втручання вищих інстанцій, вирішити на рівні області.
Одним – торгівля, іншим – реклама
Особливий акцент ярмарку – участь у ньому промислових підприємств. Адже ярмарковий майдан – чим не гарне місце для презентації власного виробництва, а відтак – реклами для всієї області, і головне – для налагодження ділових контактів, укладення угод.
Цьогоріч було чітко помітно, що на ярмарковій площі експозицій промислових підприємств було менше, ніж звичайно. Завдання, які ставлять промисловці на ярмарку, – різні. Наприклад, як розповів заступник директора Кременчуцького автоскладального заводу Віталій Біліченко, на підприємстві помітили, що кожного року після ярмарку зростає продаж автомобілів. “Тому, наскільки б дорогою не була участь у ярмарку, ми не оминаємо нагоди бути присутніми тут”, – говорить Віталій Біліченко.
А дехто з промисловців приїхав, щоб зайвий раз нагадати про себе. Наприклад, у Хорольського молококонсервного комбінату дитячого харчування з’явилася нова продукція, недавно на відомих товарах підприємство змінило упаковку. У ТОВ “Зоря” Кобеляцького району теж мало хто купував очеретяні мати та дерев’яні каркаси для житлових приміщень. Але у павільйоні роздали чимало рекламної продукції, залишили координати відвідувачам. Підприємство на ярмарок приїхало вдруге, і тут переконані, що не в останнє.
Торгівля, як завжди, була розмаїтою – від одягу до екзотичних виробів із скла. За традицією, продукція власне виробників була дешевшою від ринкових цін, у приватних підприємців – дорожчою. Відзначимо, що і самих вітчизняних підприємств-виробників на ярмарку було менше звичайного. Ті, хто традиційно приїхав, пояснюють, що значно зросла ціна самого приїзду – збільшились витрати на пальне, до того ж подорожчала участь у ярмарку.
З кожним роком все грунтовнішою стає участь у ярмарку іноземних держав. Приміром, якщо торік експозиція грузинів обмежилася виставкою вин, то цього року, окрім виставки-продажу “сонячного напою”, привертав увагу грузинський ресторан із національною кухнею на центральній алеї ярмарку. Втім, участь грузинської делегації була значно меншою, ніж планувалося. Завадили тривожні події на Кавказі.
Великий майданчик поряд зайняла й узбецька експозиція. Тут пропонували найрізноманітнішу продукцію – від фірмового узбецького плову до автомобілів, котрі складають підприємства Узбекистану.
Народних умільців зібралася небувала досі кількість
Як зазначила Світлана Свищева, цього року подали заявки надзвичайно багато народних умільців. На початок ярмарку – більше 650. Але коли власне ярмарок відкрився, зрозуміли, що їх значно більше – понад тисячу. Окрім традиційних двох містечок майстрів, на самій площі цього року їх було чотири. Окрім того, народні умільці зайняли усі вільні місця на пагорбах, вздовж торговельних рядів. Щоправда, уважно придивившись та прислухавшись до розмов у натовпі, робимо висновки, що справжніх майстрів, чиї вмілі руки творять неперевершену красу, не так уже й багато. Чимало виробів, зроблених, так би мовити, у конвеєрний спосіб…
Під тином, на пекучому сонці, із різноманітними кошиками з лози примостилися майстри із Закарпаття. Василь Синевич та Ольга Кемінь приїхали із села Іза. Свою продукцію вони продавали недорого – по 20–60 гривень (через кілька метрів за подібні вироби просили більше 100 гривень). Село Іза – єдине у їхньому регіоні, де виготовляють вироби з лози. Але майже усе село цим займається. Сорочинський ярмарок для умільців – один з небагатьох виходів у Центральну Україну, де можна продати свою продукцію.
Тетяна Черненко приїхала із села Тахтаулове Полтавського району. Вона разом зі своїм чоловіком привезла на ярмарок вишиті сорочки та рушники. Але не прості вишиванки, а виготовлені саме в автентичному полтавському стилі. Тетяна Черненко – одна із шести майстринь на Полтавщині, котра у своїх роботах використовує старовинні полтавські орнаменти. Вона шукає старовинні візерунки, збирає старовинні речі, на основі їхніх малюнків створює рушники та вишиванки.
Загалом неординарні речі не були не поміченими на ярмарку. Не оминали увагою житомирянина Олега Земнухова. Його взуття, виготовлене з конопель, ставало переважно сімейними покупками. Юрій Митичин уже всьоме долав 900 кілометрів з Івано-Франківська, щоб представити свої глиняні вироби. Говорить, що хоч така поїздка і досить затратна, та все ж атмосфера на ярмарку йому дуже подобається: “Це є колорит українського народу. Я тут просто відпочиваю. Це навіть краще, ніж відпочинок на морі”.
У розрізі мистецько-етнографічног
о життя пройшла на ярмарку і неординарна подія – тут започаткували культурно-мистецьку акцію “Рушник полтавської родини”. Старовинне полотно розміром 7 метрів на
50 см відшукали в скрині однієї майстрині з села Великі Будища Диканського району. Перші стібки поклали на рушник видатні майстрині-вишивальниці, а згодом до них долучився і голова облдержадміністрації Валерій Асадчев. Вишивають полотно так званим рушниковим швом, характерним тільки для Полтавщини. “Використовуються при цьому червоний та білий кольори”, – розповів заслужений майстер народної творчості України Олександр Бабенко. – На рушнику будуть вишиті полтавські символи – соняхи, двоє птахів, сім колосків пшениці, виноград та калина”.
Рушник протягом року побуває майже в усіх населених пунктах області, а наступного року його презентують в обласному краєзнавчому музеї.
“Неповторні аромати” ярмарку
Ярмарок – не лише свято, а й напружені будні організаторів, учасників. Для відвідувачів вони повинні залишатися непоміченими. Однак, на жаль, не помітити, а точніше – не відчути цього, просто не вдається. Варто лише відійти від центральної алеї на кільканадцять метрів убік, як відчуваєш густий неприємний запах побутових відходів. Ще кільканадцять метрів – і в очі не просто впадають, а кидаються переповнені баки зі сміттям, купи непотребу, які звалені поблизу них, калюжі серед неймовірної спеки, які неприємно пахнуть.
Підприємці розповіли, що організатори ярмарку замовили лише один сміттєвоз. Звісно, він не встигає вивозити відходи з торжища, хоч і обладнаний пресувальною установкою. Сміття пресується, а шкурки динь, кавунів, рештки овочів, фруктів – розчавлюються. І увесь цей “коктейль” розливається на землю, асфальтовані доріжки, створюючи під палючим сонцем “неповторні аромати”.
– Ми у захваті від Сорочинського ярмарку, – говорять Микола і Ніна Череватенки з Черкащини. – Однак прикро вражають купи сміття, неприємний запах. І все це – неподалік закладів харчування. Невже не можна було організувати справу так, щоб цієї ложки дьогтю в бочці меду не було?..
Оновлений Сорочинський ярмарок проводять вже кілька десятиліть. Декларуються наміри про вихід на все ширшу міжнародну арену. Отже, є досвід, є здорові амбіції. І буде добре, якщо вони реалізуються. Тільки хотілося б, щоб досвід, навіть негативний, враховувався при організації наступних ярмарків. Бо “сміттєві” штрихи не додають авторитету, тим паче міжнародного.
*  *  *
П’ять днів торгував, презентував, юрмився, розважався, вирував Сорочинський ярмарок. Як і передбачалося, його відвідало близько мільйона гостей. Червоною ниткою протягом усього ярмарку проходив фестиваль народної творчості. Народні колективи з усіх куточків України та з більш як десятка країн протягом усіх днів дарували гостям неповторні мистецькі твори, характерні кожній представленій місцевості. Завершився фестиваль підбиттям підсумків та нагородженням переможців, котрим вручили дипломи Сорочинськог
о ярмарку та подарунки від спонсорів. Тож прощавай, Сорочинський ярмарок-2008! Зустрінемося через рік на тому ж майдані, оспіваному Миколою Васильовичем Гоголем у своєму незабутньому творі. До того ж нагода буде святкова – 200 років від дня народження автора – класика світової літератури.