Виповнилося сорок років, як мотобольний клуб “Вимпел” (Полтава) виборов Кубок та звання чемпіона СРСР. 4 жовтня 1973 року в Полтаві “Вимпел”, чемпіон СРСР із мотоболу, в товариському матчі переміг чемпіона ФРН, одну з найсильніших команд Європи – “Пуму” (Куппенхайм) з рахунком 5:1. М’ячі у наших земляків забили: Алексенський – 2, Андрущенко, Даниляк, Захаров. Тож можна стверджувати, що того року наша команда була найсильнішою в Європі.

Із нагоди славних перемог наших мотоболістів відбулася низка заходів. Зокрема на прес-конференції, яка проходила під гаслом “Повернемо мототрек народу”, присутні висловили стурбованість сьогоднішнім станом спортивної споруди, де збереглися лише ворота на порослому бур’янами полі та капітальна будівля з боксами. Як зазначив голова обласної організації Товариства сприяння обороні України Василь Василенко, спортивний комплекс мототреку приватизований ЦК ТСОУ. Земля мототреку належить Щербанівській сільській раді, а картодрому – Полтавській міській раді. Можливий вихід – це передати спорткомплекс в обласну комунальну власність.
Депутат обласної ради Юрій Кривошеєв зауважив, що спорудження мототреку свого часу було народною будовою, тож об’єкт повинен належати територіальній громаді. Він кілька років переймається проблемами спорткомплексу в Розсошенцях і переконаний, що необхідно звернутися за допомогою до голови обласної державної адміністрації та готувати проект рішення на сесію обласної ради. Також негайно необхідно прийняти колективне звернення про припинення і заборону будівництва багатоповерхівок на території спорткомплексу.
Директор СТК “Лтава” Микола Черниш розповів на прес-конференції про те, що вже було кілька спроб захопити землю картодрому. За його словами, на території кращого картодрому України хотіли побудувати і ковбасний цех, і гольф-клуб, і навіть іподром. Один з ініціаторів узагалі хотів зруйнувати унікальну гоночну трасу, яка збудована за технологією “Формули-1”, переорати ділянку і створити на ній трасу для велосипедистів…
Не оминули увагою сумну долю мототреку і самі чемпіони та володарі Кубка СРСР 1973 року.
Микола Андрущенко: “Проблеми з полем для мотоболу були й на початку 1960-х років. “Вимпел” тренувався тоді на майданчиках 5-ї та 22-ї шкіл, а грав на стадіоні “Динамо”. Згодом вирішили в обласному центрі звести сучасний мототрек. Його будувала вся Полтава. За кожен сектор на трибунах відповідало певне підприємство. Наше завдання було створити мотобольний “газон”. Всі гравці “Вимпела” мали свою лопату для вирівнювання “галявин”. Коли рельєф став більш-менш придатним для гри, захотілося більшого – “відпрасувати” його, щоб він був рівний. Ми вже тоді бачили по телевізору, як машини рівняють лід у Москві, у Палаці спорту, під час хокейних поєдинків. Тож і придумали свою таку машину. Вона повинна була рівняти поле, тягнучи за собою важку і гладеньку рельсу. Трибуни в Розсошенцях могли розмістити 25 тисяч уболівальників. Спортивна база мототреку і мотоболістів знаходилася у 4-поверховому будинку.
Володимир Даниляк: “Мене хлопчиськом привезли до Полтави з Карпатських гір. Я був просто приголомшений, коли вперше потрапив на мототрек у Розсошенцях. Тоді для мене це була мотобольна “Маракана”. Тепер я шокований, побачивши, на що перетворився цей спорткомплекс. Повірте, я грав і, незважаючи на свій вік, продовжую ще грати, я виступав на всіх мотобольних “галявинах” в Україні. Знаю, що практично всюди є проблеми з мотобольними спорткомплексами. Колись ми набагато випереджали мотобольну Європу, а тепер – навпаки, безнадійно відстаємо від неї. Нині в Європі ряд команд уже мають не лише свої власні мототреки, а й мотобольні майданчики під дахом у закритих приміщеннях, де вони тренуються і проводять матчі протягом усього року”.
Володимир Тимошенко: “Мене інколи запрошують як експерта. Багатьом представникам комісій я говорю, що якщо вони приїхали вранці або вдень, то вони приїхали несвоєчасно. Щоб оцінити наслідки руйнування мототреку, треба приїхати до нього пізно увечері. Тут і пляшки, тут і шприци. На жаль, хлопці тепер до нас не приходять, бо немає мотобольної команди. А якби команда була, то особисто я навчив би багатьох юних полтавців визначати правильні орієнтири в житті”.
Учасники зустрічі спілкувалися протягом майже двох годин і вирішили створити громадську групу під назвою “Поверніть мототрек народу!”
По завершенні прес-конференції її учасники побували на мототреку, де вчергове побачили, як найкраща спортивна споруда області перетворилася на руїну, а на мотобольному полі, колись славетній гаревій доріжці розкошують бур’яни.
***
На святкову зустріч “Вимпел” – чемпіон-1973″ у Щербанівський будинок культури завітали шанувальники мотоболу, щоб привітати спортивних героїв. Тут також зібралися ветерани полтавського мотоболу. Серед них – Валерій Карандін, Микола Андрущенко, Володимир Тимошенко і Володимир Даниляк, а також колеги-мотоболісти з Вишняків Хорольського та Стовбиної Долини Новосанжарського районів. Присутні переглянули фільм про історію полтавського “Вимпела”. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто вже пішов з життя: Валерія Зеленського, Леодора Русакова, Валерія Кудінова, Віталія Захарова. Тим, хто свого часу підкорив мотобольний Олімп, вручено почесні відзнаки, квіти.
На урочистостях було чимало юнаків, які теж хочуть займатися мотоболом і мріють стати чемпіонами. Для цього треба обов’язково відродити в Полтаві цей захоплюючий вид спорту і створити умови для тренувань.

Володимир ОСАДЧЕНКО
Журналіст