Особисто я більше десятка років вирощую на одній грядці сорти різних термінів достигання – Успіх (ранній), Ніжинський, Далекосхідний, Фенікс, які перезапилюються між собою. На насіння я відбираю найкращі й найбільші плоди, які залишаю на грядці до повного достигання.
Огірки вирощую так, як це робила моя бабуся. За браком посівної площі в себе на подвір'ї вона вирощувала огірки на шпалері. Насіння висіваю у підпушений грунт, зробивши рівчачки і добре поливши їх (для цього використовую чайник), залишаю міжряддя шириною 70 см. Протягом вегетації огірки зазвичай відчувають дефіцит мінералів. Щоб уникнути цього, під час висіву насіння у рівчачки додаю трохи амофоски, а згодом підживлюю рослини нею повторно або аміачною селітрою з розрахунку 10–20 г на 1 м2 площі.
Після проростання насіння, сходи прориваю, залишаючи між рослинами відстань 10–15 см. Коли на них виростає по кілька справжніх листків, поруч через кожні 4–5 м встановлюю опори заввишки до
2 м і натягую на них дріт (найчастіше використовую металевий корд, який залишився після спалювання автомобільних скатів). Відросле огудиння огірків підв'язую до шпалер шпагатом або тоненьким мідним дротом. Огірки на шпалері добре провітрюються та освітлюються сонцем, до того ж залишаються чистими навіть під час дощів. А зайва волога, що потрапляє на листя і сприяє розвитку та поширенню хвороби, за такого способу вирощування стікає вниз. Лише окремі листки уражуються псевдопероноспорозом – вони вкриваються круглими плямами і жовтіють.
Нерідко на деяких рослинах з'являється попелиця. Я борюся з нею за допомогою "сонечок", яких спеціально відловлюю і пересаджую на рослини, уражені шкідником, яким вони живляться. Незабаром до них приєднуються й інші і починають відкладати свої личинки, які теж живляться попелицею.
У період плодоношення огірки збираю регулярно, через день, щоб стимулювати достигання інших. Знімати врожай зі шпалер легко – видно кожен огірочок, усі вони рівненькі, чистенькі. Найкращі залишаю на насіння.
Вирощувати огірки в такий спосіб ще не пізно й зараз. Погодні умови сприяють цьому. Тож спробуйте!
Огірки вирощую так, як це робила моя бабуся. За браком посівної площі в себе на подвір'ї вона вирощувала огірки на шпалері. Насіння висіваю у підпушений грунт, зробивши рівчачки і добре поливши їх (для цього використовую чайник), залишаю міжряддя шириною 70 см. Протягом вегетації огірки зазвичай відчувають дефіцит мінералів. Щоб уникнути цього, під час висіву насіння у рівчачки додаю трохи амофоски, а згодом підживлюю рослини нею повторно або аміачною селітрою з розрахунку 10–20 г на 1 м2 площі.
Після проростання насіння, сходи прориваю, залишаючи між рослинами відстань 10–15 см. Коли на них виростає по кілька справжніх листків, поруч через кожні 4–5 м встановлюю опори заввишки до
2 м і натягую на них дріт (найчастіше використовую металевий корд, який залишився після спалювання автомобільних скатів). Відросле огудиння огірків підв'язую до шпалер шпагатом або тоненьким мідним дротом. Огірки на шпалері добре провітрюються та освітлюються сонцем, до того ж залишаються чистими навіть під час дощів. А зайва волога, що потрапляє на листя і сприяє розвитку та поширенню хвороби, за такого способу вирощування стікає вниз. Лише окремі листки уражуються псевдопероноспорозом – вони вкриваються круглими плямами і жовтіють.
Нерідко на деяких рослинах з'являється попелиця. Я борюся з нею за допомогою "сонечок", яких спеціально відловлюю і пересаджую на рослини, уражені шкідником, яким вони живляться. Незабаром до них приєднуються й інші і починають відкладати свої личинки, які теж живляться попелицею.
У період плодоношення огірки збираю регулярно, через день, щоб стимулювати достигання інших. Знімати врожай зі шпалер легко – видно кожен огірочок, усі вони рівненькі, чистенькі. Найкращі залишаю на насіння.
Вирощувати огірки в такий спосіб ще не пізно й зараз. Погодні умови сприяють цьому. Тож спробуйте!
Віктор ВОРОНЦОВ,
кандидат біологічних наук.
м.Полтава.
Рубрика: 
