“Дорогой Иосиф Виссарионович!.. Мы, колхозники, не живем, а существуем… Наше положение делается все хуже и хуже… Такой тяжелой жизни Украина еще не знала за свою историю… Прошу вас, Иосиф Виссарионович, дать нам жить. И самое главное – дать хлеба!”. Так писав до Сталіна мешканець тодішнього Покровсько-Багачанського району Микола Рева. Його лист, як і щоденник Степана Пукася, і тисячі інших документів – кримінальних справ, доповідних, спецповідомлень, директив партійних органів, оперативних зведень про плани й хід хлібозаготівель, про боротьбу з так званою контрреволюцією в українському селі – зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України й архівах управлінь СБУ в областях. Ще недавно доступ до них був закритий, але тепер ці свідчення одного з найбільших злочинів ХХ століття розсекречені. Більше того – частина їх видана збіркою “Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ – НКВД”. Науково-документальне видання презентують по всіх областях України. 12 червня у приміщенні Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки ім. І.П.Котляревського відбулася презентація книги і для полтавської громади.
Це видання вийшло у світ за сприяння Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000” та Служби безпеки України. Воно підготовлене до друку Галузевим державним архівом СБУ та науковцями, які тривалий час працювали з документами, зазначила у вступному слові кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка Людмила Бабенко.
Начальник управління Служби безпеки України в Полтавській області Петро Хоменко, представляючи унікальну збірку документів, наголосив на тому, що до її підготовки долучилися очевидці тих подій, які поділилися своїми спогадами. При публікації текстів збережено мову, стиль, лексику, орфографію документів, що іще рельєфніше розкриває трагізм людей, міру злочину більшовицького режиму проти українського народу. У рік 75-х роковин Голодомору ця книга допоможе по-новому переосмислити причини й наслідки того злочину, повернути історичну правду, сприятиме пробудженню патріотичної свідомості нації.
Окремі документи видання відображають події Голодомору в нашому краї. Архівні джерела в управлінні СБУ в Полтавській області загалом налічують близько 20 тисяч справ, що стосуються репресій і зокрема Голодомору, і це, за словами начальника підрозділу управління Валерія Кудінова, який, власне, й веде архівну роботу, – тільки маленька частинка великої народної пам’яті. Але й вона опрацьована ще далеко не вся.
Перший заступник голови облдержадміністрації Іван Близнюк у виступі на презентації книги поділився спогадами про розповіді свого батька, як майже все його рідне село Соломки Кобеляцького району відправили до Сибіру. Заступник голови обласної ради Володимир Марченко висловив переконання у корисності видання. Промовці наголосили на тому, що влада має подбати, аби книга потрапила у кожну школу, кожну бібліотеку. А що школярі не байдужі до історії свого народу, засвідчили на зібранні учениця 10-го класу із села Черняхівки Чутівського району Валерія Дацько, яка обійшла своє село й написала дві роботи з його історії, зокрема теми Голодомору, “Коли говорить час” і “Дзвони нашої пам’яті”, та провідний редактор обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного, куратор проекту “Славетні імена Полтавщини” Наталія Граїцька. Щемно звучали слова вірша ще однієї дівчинки з Полтавщини, десятикласниці Полтавського навчально-виховного об’єднання љ14 Маргарити Лишко, які читала Валерія:
… У альбомі сімейнім пожовкла
світлина,
Я вдивляюсь в обличчя, яких
вже нема,
Трьох дітей в тридцять третім
 не стало в родині…
Про важливість дослідження проблем Голодомору в Україні говорив директор державного Українського інституту національної пам’яті, професор, доктор історичних наук Владислав Верстюк. Він розповів, що нині в Україні триває підготовка Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. За задумом, це буде 19-томне видання з одним зведеним томом і рештою – по областях. Готується й том Полтавщини, матеріали до якого збирають, опрацьовують і систематизують безпосередньо в регіоні.
Полтавські історики намагаються дослідити якомога більше документальних джерел. Скажімо, нещодавно віднайдено матеріали загсів про смертність тих років, повідомив голова Полтавської асоціації дослідників голодоморів ХХ століття в Україні Олександр Єрмак. Це дає надію на встановлення кількості загиблих від штучного голоду.  
Координує роботу над створенням полтавського тому Національної книги пам’яті керівник Центру дослідження історії Полтавщини облдержадміністрації Олександр Білоусько. Том складатиметься з трьох частин: мартирологу (поіменного переліку) загиблих, документальних свідчень і свідчень очевидців. На жаль, доволі пізно Український інститут національної пам’яті надіслав рекомендації щодо збирання й опрацьовування матеріалів, розроблені на основі міжнародних стандартів. Втрачено час, переробити наново весь пласт дослідженого неможливо, а головне – вже немає в живих багатьох людей, зазначив Олександр Білоусько. Втім, за короткий час – два місяці – зроблено те, на що, може, пішли б роки: зусиллями учасників проекту, освітян, які на селі залишилися єдиною культурною силою, що спроможна мобілізуватися на таку працю, за сприяння органів місцевої влади з усіх районів області зібрано величезний цінний матеріал вже на основі рекомендацій. Та за результатами роботи виникли нові питання й проблеми. І передусім – чи не перетвориться видання у таку собі “галочку”? Бо насправді обсяг матеріалу такий, що вмістити його в один том неможливо. Це 40 тисяч імен, близько 20 тисяч документів, маса свідчень, а ще – відтворені карти з населеними пунктами, які давно зникли. До того ж робота продовжується. Тож дослідників непокоїть, чи не обмежиться проект одним томом? “Це повинно бути кілька томів, – стверджує Олександр Білоусько, – щоб ми зберегли пам’ять і залишили нащадкам такий меморіал, якого заслуговують ті, хто загинув”.