Але кілька тижнів тому мешканці Верхолів дізналися про наміри районної влади створити на базі школи заміський оздоровчий центр. Ця звістка шокувала мешканців одного з наймальовничіших сіл району – тепер тут тільки й говорять, що про закриття школи.
– Ми не хочемо цього і не допустимо, щоб це сталося, – кажуть місцеві жителі. – Бо ж село без школи, що хата без дітей.
Верхоляни вважають школу своєю, і не дарма, бо зводили її п’ятдесят років тому усім селом.
Нещодавно мешканці Верхолів зібралися на сільську сходку, на яку запросили депутатів Полтавської районної ради. Але на зустріч із жителями села приїхав лише начальник районного відділу освіти Володимир Павленко. Він повідомив присутнім на сходці таке:
– Наразі про закриття Верхольської загальноосвітньої школи  I–III ступенів не йдеться. Нині обговорюється питання про її реорганізацію, тобто про створення на її базі заміської бази відпочинку. Така пропозиція була винесена на розгляд бюджетної, освітянської комісій і на сесію районної ради.
Нині у Верхольській загальноосвітній школі навчається 44 учні, тобто наполовину менше, ніж мало б бути. До речі, таких малокомплектних шкіл у Полтавському районі всього три.
– Сьогодні на навчання одного учня у Верхольській школі витрачається втричі більше державних коштів, ніж воно б коштувало у Розсошинській школі-гімназії, – зазначив Володимир Павленко. – До того ж рівень освітніх послуг, які надаються у Верхольській ЗОШ I–III ступенів, залишає бажати кращого. Через те половина дітей, які б могли вчитися у місцевій школі за місцем проживання, здобувають середню освіту у міських школах. Але не це головна причина, яка спонукає районну владу розглядати можливість реорганізації Верхольської ЗОШ. Справа в тім, що приміщення школи визнане аварійним. Негайної заміни потребують покрівля, вікна і двері, а капітального ремонту – стіни приміщення. За наслідками відповідних перевірок, шкільний харчоблок був визнаний таким, що не відповідає існуючим санітарно-технічним нормам. До того ж школа не газифікована і не має системи водопостачання.
Володимир Павленко також зауважив: якщо протягом літа стан справ суттєво не поліпшиться, санепідемстанція не підпише акт готовності школи до нового навчального року, і діти не зможуть в ній навчатися. Якщо все ж таки буде прийняте остаточне рішення про реорганізацію Верхольської ЗОШ, місцеві діти навчатимуться в обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей із сільської місцевості ім. А.С.Макаренка, розташованому в Ковалівці.
Однак люди налаштовані категорично проти закриття школи. Вони побоюються, що в результаті так званої реорганізації на їхню школу чекає така сама доля, що спіткала і ковалівську, яку закрили кілька років тому. Нині частина приміщення, в якому донедавна навчалися діти, переобладнана під бар, а інша стоїть порожня.   
– Ми не хочемо, аби наші діти навчалися в Ковалівці, бо для них це буде дуже важко, – вважають кілька молодих мам, чиї діти вчаться у початкових класах чи тільки підуть до школи цієї осені. – Їм доведеться рано вранці, не снідавши, бігти на автобус і сидіти в школі аж до трьох годин – поки не закінчиться навчання у старшокласників.
На це Володимир Павленко відповів, що вже розроблена спеціальна система підвозу дітей із Верхолів у Ковалівку, яка передбачає підвіз і розвезення дітей у кілька етапів: спочатку – молодші, а потім – старші класи.
Люди, які прийшли на зустріч, нарікали на багаторічну бездіяльність районної влади у справі збереження школи: мовляв, за весь час існування школи, тобто за 50 років, у ній жодного разу не був зроблений капітальний ремонт, а всі косметичні підмазування і підфарбовування батьки школярів робили своїми силами і за власні кошти.
– Будували школу толокою, і ремонтуватимемо її усі разом, – запропонували батьки учнів Верхольської ЗОШ. – Навіть частину грошей зберемо, а місцеві підприємці допоможуть. В нас є такі, які згодні вкласти в ремонт школи значні кошти.
А на те, щоб відремонтувати школу, необхідно – ні багато ні мало – близько 700 тисяч гривень. Сума величезна навіть для районного бюджету, не говорячи вже про сільську громаду. Але на що тільки не здатні піти батьки, аби їхнім дітям було добре! Тим паче, що в селі поступово зростає народжуваність. Зараз у Верхолах проживає більше п’ятдесяти дітей дошкільного віку. Це діти, які через деякий час (а дехто з них і цього року) сядуть за шкільні парти. От тільки в якій школі?..
Між іншим, виховуються верхольські дошкільнята вдома, а не в дитсадочку, бо такого у Верхолах немає і, мабуть, ніколи й не буде. Принаймні поки що про відкриття у Верхолах дошкільного закладу освіти не йдеться. Нині розглядається питання лише про закриття (чи то реорганізацію – яка різниця, якщо результат однаковий?) школи. Аякже: руйнувати легше, ніж створювати…
Після сходки люди ще довго не розходилися. Зібрання гуділо, немов розворушений вулик. Громада прийняла рішення і почала збирати підписи односельців проти закриття сільської школи. Під листом-протестом вже поставили свої підписи більше 230 жителів села Верхоли. До того ж делегація мешканців села планує зустрітися з депутатами райради, щоб із перших вуст вони дізналися думку сільської громади щодо закриття школи. Якщо ж у районі їх не почують – поїдуть у Київ…