У  родини Петрових із села Кунівки Кобеляцького району – двоє діток. Мама Марія і тато Павло виховують шестирічного сина Андрія і п’ятирічну доньку Ксенію. Дружні між собою і діти, й дорослі.

Дивишся на них – і згадується прекрасний сімейний музичний фільм про Мері Поппінс. Там мама мріяла про великий дім і двох гарненьких дітлахів – хлопчика і дівчинку. І діти, як усі діти на світі, танцювали, співали, бешкетували… У Петрових – теж так. А няні у них немає, та й не потрібна вона. Батьки самі вміють дати дітям лад.
Поки мама спілкувалася із журналістами у Полтаві під час свята “Родинні скарби Полтавщини”, де Петрови представляли вишиті картини, тато розважав дітей у дитячому містечку біля ОЦЕВУМу.
– Не кожний чоловік буде так ходити біля дітей, – зауважую мамі, дивлячись на більшість інших молодих батьків, які переважно курять в стороні або просто відпочивають на лавочках, поки матері “пасуть” малюків, спостерігаючи, аби ті не впали з гірок і гойдалок і не зачепили одне одного. – Цінуйте такого батька!
– Ми цінуємо! – говорить Марія. А дітлахи горнуться до тата.
Марія має дві освіти – фельдшера і технолога-пивовара. Родом молода жінка з міста Червонозаводського Лохвицького району, закінчила в Лохвиці медичне училище і харчовий технікум. Свого часу приїхала працювати в Кобеляцький район у ФАП, познайомилася з майбутнім чоловіком, вийшла заміж і залишилася в Кунівці. Нині вона працює в Ліщинівському будинку-інтернаті. Подружжя 9 років разом. Мешкають у домі бабусі Павла, тепер це їхнє власне житло. Як водиться в селах, є велика ділянка, господарство.
Від Кунівки до Кобеляк – усього кілька кілометрів. За потреби тато Павло, який працює механізатором і знається на різних механізмах, возить родину машиною. Андрій, як і  батько, має потяг до техніки, Ксенія, як і мама, – до рукоділля. Дітей заохочують і до мистецтва. Хлопчик закінчив перший клас, любить ліпити, розфарбовувати. Дівчинка залюбки малює.  Батьки хочуть навчати дітей також співати і танцювати, віддати в гуртки.
Марія на дозвіллі любить возитися з нитками, тканиною.
– У мене бабуся добре вишивала, дуже багато в домі було вишивок, – розповідає Марія. – І мама моя, Ольга Іванівна Федорова, котра живе в Червонозаводському, теж добре вишиває. І мене навчили. Довго не хотіла цим займатися, все мені чомусь здавалося, що це важко. А потім якось потягло. Починала з підводок на серветки, виготовляли з мамою серветки, рушники, тепер до картин дійшло. Купую схеми вишивок на папері, переношу на тканину…
А ще Марія співає, пише вірші. У студентські роки була активісткою художньої самодіяльності.
– Дуже хотілося б взятися за створення родинного ансамблю, – говорить жінка. – Можливо, колись так і буде…
Уся сім’я любить відпочивати на риболовлі. Поруч – річка Ворскла. Тато – вправний рибалка і в Світлогірське їздить на водосховище. Завжди привозить свіжу рибку.
– Зрозуміло, рибу одразу треба готувати, – каже мама. – Ми всі любимо відпочивати на річці, і на риболовлі – також. Зі страв, крім рибних, полюбляємо варення. Все літо варимо. Є у нас і ексклюзивні рецепти – в абрикосове варення в кінці варки додати листочки м’яти, або в агрус перед варкою вкласти горішки. Дуже смачно!

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”