– Я з шести років пам’ятаю свого дідуся, – розповіла онука кобзаря Ніна Кушнерик. – Він дуже любив дітей, у них із бабусею було четверо, в тому числі й мій батько Іван. Уже нікого немає в живих. Залишилося 14 внуків і 27 правнуків. Є праправнуки.
Усю дідівську науку опанував онук Семен. Нині він мешкає у Хоролі і також приїхав на свято із родиною. Семен Баган має 46-річний досвід мистецької роботи, грає на баяні, брав участь у численних музичних фестивалях. Він передає своє вміння учням. І сам залишається активним учасником художньої самодіяльності, він – соліст районного хору ветеранів “Надвечір’я”.
Урочистим моментом свята стало відкриття пам’ятника видатному землякові великобагачанців. Ще торік голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, будучи гостем свята, дав доручення місцевій владі увіковічити пам’ять про Федора Кушнерика. Миргородський скульптор втілив у життя пропозицію місцевої влади, а кошти на створення пам’ятника виділили сільгосппідприємства та фермери району.
– Сьогодні на Полтавщині ми відкриваємо унікальні документи про голодомори, – зазначив Валерій Асадчев. – Це були чітко сплановані акції. Але, щоб здійснити їх, спершу треба було знищити тих людей, які могли розповісти народу всю правду. І, звичайно, найголовнішими серед них були кобзарі. У цьому контексті знаємо і про харківську трагедію, коли всіх українських кобзарів зібрали нібито на з’їзд, а насправді – на погибель. Але ми розуміємо, що знищити наш народ неможливо. І ось таким продовжувачем традицій українського кобзарства і був Федір Данилович Кушнерик, який брав своє мистецтво від попередників – Вересая та Кравченка, доносив правду своєму народу вже в наш час”.
Гостям свята своє мистецтво дарували кобзарі уже сучасної кобзарської школи – члени Національної спілки кобзарів України разом зі своїм очільником Володимиром Єсипком. Разом з ними на великобагачанську землю завітала Національна капела бандуристів України. А ще у мистецькому святі взяли участь творчі колективи Гадяцького училища культури, самодіяльні колективи району. Під час концерту кращі працівники культури, народні умільці, а також підприємства і установи, які активно допомагають районній галузі культури, були нагороджені почесними грамотами облдержадміністрації та райдержадміністрації.
Обов’язковою складовою кожного фольклорного свята є виставка робіт народних умільців. Була розгорнута вона і тут. Майстрині кожної сільської ради району привезли на свято свої доробки. Були гості й з інших районів. Водночас кожен міг пригоститися пухкими варениками, духмяним узваром, а також розважитися та спробувати свої спритність і силу в козацьких забавах, бажаючі каталися на конях.
Загалом організатори свята – Великобагачанська райдержадміністрація, районна рада та виконком селищної ради – намагалися, щоб воно не залишило байдужим нікого. І це, вочевидь, їм вдалося. А кобзарське свято вкотре засвідчило: українська культура, українська духовність живуть і передаються із покоління в покоління. Ніщо не може їх ні зламати, ні знищити. І доки в серці кожного зберігатимуться ці цінності, доти існуватиме наш співучий український народ.
Усю дідівську науку опанував онук Семен. Нині він мешкає у Хоролі і також приїхав на свято із родиною. Семен Баган має 46-річний досвід мистецької роботи, грає на баяні, брав участь у численних музичних фестивалях. Він передає своє вміння учням. І сам залишається активним учасником художньої самодіяльності, він – соліст районного хору ветеранів “Надвечір’я”.
Урочистим моментом свята стало відкриття пам’ятника видатному землякові великобагачанців. Ще торік голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, будучи гостем свята, дав доручення місцевій владі увіковічити пам’ять про Федора Кушнерика. Миргородський скульптор втілив у життя пропозицію місцевої влади, а кошти на створення пам’ятника виділили сільгосппідприємства та фермери району.
– Сьогодні на Полтавщині ми відкриваємо унікальні документи про голодомори, – зазначив Валерій Асадчев. – Це були чітко сплановані акції. Але, щоб здійснити їх, спершу треба було знищити тих людей, які могли розповісти народу всю правду. І, звичайно, найголовнішими серед них були кобзарі. У цьому контексті знаємо і про харківську трагедію, коли всіх українських кобзарів зібрали нібито на з’їзд, а насправді – на погибель. Але ми розуміємо, що знищити наш народ неможливо. І ось таким продовжувачем традицій українського кобзарства і був Федір Данилович Кушнерик, який брав своє мистецтво від попередників – Вересая та Кравченка, доносив правду своєму народу вже в наш час”.
Гостям свята своє мистецтво дарували кобзарі уже сучасної кобзарської школи – члени Національної спілки кобзарів України разом зі своїм очільником Володимиром Єсипком. Разом з ними на великобагачанську землю завітала Національна капела бандуристів України. А ще у мистецькому святі взяли участь творчі колективи Гадяцького училища культури, самодіяльні колективи району. Під час концерту кращі працівники культури, народні умільці, а також підприємства і установи, які активно допомагають районній галузі культури, були нагороджені почесними грамотами облдержадміністрації та райдержадміністрації.
Обов’язковою складовою кожного фольклорного свята є виставка робіт народних умільців. Була розгорнута вона і тут. Майстрині кожної сільської ради району привезли на свято свої доробки. Були гості й з інших районів. Водночас кожен міг пригоститися пухкими варениками, духмяним узваром, а також розважитися та спробувати свої спритність і силу в козацьких забавах, бажаючі каталися на конях.
Загалом організатори свята – Великобагачанська райдержадміністрація, районна рада та виконком селищної ради – намагалися, щоб воно не залишило байдужим нікого. І це, вочевидь, їм вдалося. А кобзарське свято вкотре засвідчило: українська культура, українська духовність живуть і передаються із покоління в покоління. Ніщо не може їх ні зламати, ні знищити. І доки в серці кожного зберігатимуться ці цінності, доти існуватиме наш співучий український народ.