Сто днів під стінами житлового будинку на вулиці Жовтневій біля підземного переходу “Злато-місто” полтавці бачили невеликий гурт людей, біля яких була розстелена емблема з написом “Варта пам’яті”. Це місце організатори обрали не випадково. Саме тут у 1932–1933 роках розташовувався так званий Торгсин, куди голодні полтавці приносили коштовні речі (хто, звісно, їх мав), щоб обміняти на якісь харчі.
В акції взяли участь 26 громадських організацій, 308 людей, які відстояли 1281 годину. Були присутні 8 очевидців голодомору, котрим понад 75 років, 5 людей віком більш ніж 70 років, 26 полтавців віком понад 60 років. Без спеціальних закликів до акції приєдналися студенти – 107 молодих людей, переважно студенти педагогічного університету. До учасників “Варти пам’яті” підходило багато полтавців, щоб дізнатися більше про акцію, були гості як з інших областей України, так і з-за кордону. Дехто пропонував пожертви. Та просвітницька акція не передбачала збору грошей.
Однак організатори бідкалися, що в акції практично не взяла участі міська інтелігенція – письменники, освітяни, діячі культури і мистецтв, власне, та категорія людей, котра й має відроджувати та берегти духовність свого народу. Організатори “Варти пам’яті” вважають, що міська влада вшануванню пам’яті жертв політичних репресій та жертв голодомору приділяє недостатню увагу. Скажімо, у день поминання всіх померлих організатори акції хотіли встановити пам’ятні хрести на центральному міському цвинтарі як знак пам’яті за замордованими голодом людей, але так і не отримали відповідного дозволу. 26 квітня учасники акції заклали калиновий гай на розі вулиць Козака та Шолом Алейхема. Але тепер йдеться про те, що кущі калини треба переносити в інше місце, адже там рішенням сесії міськради передбачене будівництво синагоги. Тепер у планах організаторів сподвижницького руху – вшанування пам’яті невинно убієнних в роки голодомору, влаштування меморіальної дошки на фасаді будинку, де був Торгсин.
У рамках 100-денної “Варти пам’яті” її організатори та учасники виїжджали у Градизьк Глобинського, Лютеньку Гадяцького, Кам’яні Потоки Кременчуцького районів, де також влаштовували просвітницькі акції.
В акції взяли участь 26 громадських організацій, 308 людей, які відстояли 1281 годину. Були присутні 8 очевидців голодомору, котрим понад 75 років, 5 людей віком більш ніж 70 років, 26 полтавців віком понад 60 років. Без спеціальних закликів до акції приєдналися студенти – 107 молодих людей, переважно студенти педагогічного університету. До учасників “Варти пам’яті” підходило багато полтавців, щоб дізнатися більше про акцію, були гості як з інших областей України, так і з-за кордону. Дехто пропонував пожертви. Та просвітницька акція не передбачала збору грошей.
Однак організатори бідкалися, що в акції практично не взяла участі міська інтелігенція – письменники, освітяни, діячі культури і мистецтв, власне, та категорія людей, котра й має відроджувати та берегти духовність свого народу. Організатори “Варти пам’яті” вважають, що міська влада вшануванню пам’яті жертв політичних репресій та жертв голодомору приділяє недостатню увагу. Скажімо, у день поминання всіх померлих організатори акції хотіли встановити пам’ятні хрести на центральному міському цвинтарі як знак пам’яті за замордованими голодом людей, але так і не отримали відповідного дозволу. 26 квітня учасники акції заклали калиновий гай на розі вулиць Козака та Шолом Алейхема. Але тепер йдеться про те, що кущі калини треба переносити в інше місце, адже там рішенням сесії міськради передбачене будівництво синагоги. Тепер у планах організаторів сподвижницького руху – вшанування пам’яті невинно убієнних в роки голодомору, влаштування меморіальної дошки на фасаді будинку, де був Торгсин.
У рамках 100-денної “Варти пам’яті” її організатори та учасники виїжджали у Градизьк Глобинського, Лютеньку Гадяцького, Кам’яні Потоки Кременчуцького районів, де також влаштовували просвітницькі акції.
Рубрика: 
