Це найазартніше і найекзотичніше з усіх свят обласного рівня, і приїздять сюди щороку не лише полтавці, а й кияни, харків'яни та й, урешті, всі, хто має в Дібрівці родичів: перегони для села – ніби храмове свято, тим паче, що сам храм тут було знищено ще 1936 року. А будувався він за вказівкою генерал-майора у відставці Миколи Ізмайлова, якому доручив управляти Дібрівським кінним заводом засновник цього господарства – князь Дмитро Романов. Історія становлення і розвитку Дібрівського кінного заводу надзвичайно цікава, і в минулому столітті знавці своєї справи називали ДКЗ љ 62 "перлиною радянського кіннозаводства". Цю славу він довгий час зберігав і завдяки зусиллям президента Асоціації рисистого конярства України світлої пам'яті Василя Шапрана.
Організатори свята – керівники нинішнього Державного підприємства "Дібрівський кінний завод љ 62" видали змістовний і чудово проілюстрований миргородським фотомайстром Олексієм Калайтаном проспект, де названі й видатні імена тренерів, наїзників, спеціалістів та керівників господарства, і клички не менш знаменитих творців славної історії Дібрівки – коней.
Розповідь про них почули і гості під час традиційного параду, яким відкривається кінноспортивне свято та який щоразу демонструє здобутки минулих літ і дня нинішнього. Про дібрівчан та красу коней прагнули розповісти й учасники концерту, з якого починалося свято. А слова привітань пролунали від першого заступника голови облдержадміністрації Івана Близнюка, заступника голови облдержадміністрації Володимира Андрієнка, заступника голови обласної ради Петра Ворони, голови Миргородської райдерж-адміністрації Леоніда Яринича та голови районної ради Павла Кандиби, міського голови Миргорода Олександра Паутова, директора Державного підприємства "Дібрівський кінний завод љ 62" Володимира Шуби, директора асоціації "Союз кіннотників України" Катерини Саєнко, представника Асоціації рисистого конярства "Співдружність" Павла Бабутіна, голови районної організації профспілки працівників агропромислового комплексу Лідії Ребрик.
Кульмінаційними і власне основними у програмі кінних змагань були шість заїздів. Приз Міністерства аграрної політики України виграли гнідий жеребець Мазурик і досвідчений майстер-тренер Олександр Голуб, котрий щороку постає у ролі кучера видатного земляка Миколи Гоголя в театралізованому дійстві під час Сорочинського ярмарку. Приз обласної державної адміністрації в другому заїзді дістався Арарату та майстрові-наїзнику Григорію Назаренку. Приз Асоціації рисистого конярства України – Гіфігенії та тренеру-наїзнику 1 категорії Миколі Дубровському. Приз Миргородської районної державної адміністрації і Миргородської районної ради – наїзнику із Мирогощанського державного іподрому Рівненської області Дмитрові Гординському. У молодіжному чемпіонаті наїзників (V заїзд) переміг студент Віктор Лабунець із Костьолом, до речі, син головного зоотехніка по конярству Аркадія Лабунця та онук покійного наїзника Степана Лабунця. І таких династій у Дібрівці чимало!
Приз найвидатнішого майстра-наїзника Михайла Стасенка дістався Григорію Назаренку і став його другою перемогою того дня, яку подарувала в останньому заїзді гніда кобила Каліграфія. Григорій Назаренко за тридцять років близько сотні разів переживав це азартне піднесення переможця, виграючи престижні призи на різних іподромах. На запитання про те, що він любить більше – змагання чи самих коней, відповів не вагаючись:
– У першу чергу – коней!
Поміж заїздами у програмі свята були перегони на возах, у яких брали участь могутні красені-ваговози, фігурна їзда на четверику студентів із Мирогощі, тривали паралельні змагання вершників на конкурному полі, де також чималий гурт учасників свята здобув свої перемоги та нагороди. Як завжди, бурхливі емоції глядачів супроводжували показові виступи київського кінного театру "Запорізькі козаки".
– Ми дуже хвилювалися, – зізнається, підсумовуючи дійство на іподромі, директор підприємства Володимир Шуба. – Адже стільки зусиль вкладено у підготовку цього свята! Через дощ змушені були зняти деякі номери з програми виступу вершників, але перегони відбулися, і результатами ми задоволені!
Задоволені були й гості: свято, справді екзотичне й неповторне, ще й пробудило десь на генному рівні в серцях людей відчуття ностальгійної любові до коней, єдності з ними у храмі Природи.