У нашому краї нині проживає понад 12 тисяч чорнобильців-ліквідаторів. Про те, якими шляхами на Полтавщині прагнуть віднайти можливості для розв'язання їхніх соціальних проблем, розповів голова обласної громадської організації "Союз Чорнобиль" Віктор ШКУРПЕЛА.

 – Питанням "номер один" для нас сьогодні стала охорона здоров'я чорнобильців. Майже всі, хто був причетний до подій із ліквідації наслідків катастрофи у 1986 році, нині вже досягли пенсійного віку. Тому проблем зі здоров'ям у них тільки більшає. Дуже непокоїть те, що у зв'язку з проведенням у державі реформи в галузі медицини, направленої на оптимізацію служби, ми можемо втратити звичну для чорнобильців систему надання лікарської допомоги. Вже багато років у кожній районній, міській лікарні з нами працюють спеціально визначені фахівці, які добре орієнтуються в особливостях чорнобильського контингенту. Риторичне запитання: наскільки повноцінно такого спеціаліста зможе замінити сімейний лікар? Отож сьогодні спільними зусиллями ми налаштовані відстоювати майбутнє звичної для нас системи медичного обслуговування. Тісно спілкуємося з чорнобильцями Дніпропетровської, Луганської, Донецької областей і знаємо, що в названих регіонах це питання вдалося вирішити позитивно, принаймні на нинішній час.

 – Вікторе Павловичу, в усі роки, попри декларування в законодавстві, гострими були проблеми й санаторно-курортного оздоровлення чорнобильців, і "безкоштовних рецептів на ліки" для даної категорії пільговиків. Чи виділяються на це ресурси сьогодні?

 – Безсумнівно, що після скасування на державному рівні тих розмірів пенсій, які були призначені чорнобильцям у судовому порядку, повноцінне оздоровлення стало недоступним ще більшій кількості ліквідаторів. Тож потреба в такій допомозі й підтримці зросла, й ми вдячні нашій обласній владі за те, що цього року були виділені додаткові кошти, за які 17 чорнобильців оздоровилися у першому півріччі, й ще стільки ж побувають у санаторіях до кінця року. Загалом на це виділено 180 тисяч гривень. Щодо безкоштовних рецептів на медпрепарати, то, на жаль, протягом року список ліків, які можуть за ними надаватися, знову було переглянуто у бік скорочення. Ще більшою проблемою є ситуації, коли чорнобильці не мають коштів на оперативне лікування. Суми справді потрібні непідйомні для рядового громадянина – іноді вони сягають і до 30 тисяч гривень. Ці люди звертаються до нашої організації, ми, звісно, намагаємося віднайти у Києві важелі, за допомогою яких проблему можна залагодити на рівні столичних медичних інститутів, але зараз, коли закінчується рік, це дуже складно. Хотілося б, щоб у законодавстві існувала окремо передбачена стаття видатків для таких потреб.

 – Які в середньому пенсії мають чорнобильці нині?

 – Більшість чорнобильців у нашій області отримують мінімальні пенсії. Це – факт. Як і те, що ці люди заслужили на повагу й гідне забезпечення. У найгіршому становищі ті, хто потрапив на ЧАЕС зі строкової служби. Зарплата солдата тоді становила 3 карбованці 80 копійок, виходячи з цієї суми, ведуться й розрахунки. Звісно, нереальною сьогодні є вимога до чорнобильців надавати документи двадцятишестирічної давнини про відрядження у Чорнобиль, про нараховану тоді зарплату. Багато хто на той момент працював у колгоспах, а що з ними сталося – ми знаємо, тож документи не вціліли. Нині для вирішення подібних питань створено 4 комісії – при облдержадміністрації, обласних управліннях МВС, СБУ, МНС. Зрозуміло, що останні три опікуються ветеранами своїх служб. Допомогти ж колишнім колгоспникам має комісія при облдержадміністрації, до складу якої входжу і я. На жаль, поки що про результати звітувати зарано. Намагаємося працювати у руслі визначеного головою комісії, заступником голови облдержадміністрації Олександром Ковалем курсу – разом із працівниками Пенсійного фонду та архівних установ вишукувати всі можливі дані, що дадуть людині можливість покращити своє пенсійне забезпечення.

Триває сьогодні й переговорний процес чорнобильців із Кабміном. Ми продовжуємо наполягати на тому, щоб всі раніше визначені за законодавством категорії чорнобильців не втратили свого права на пільги.

 – Що побажаєте побратимам у двадцять шосту річницю завершення робіт із приборкання наслідків катастрофи?

 – Підтримувати один одного, бо відчуття товариського плеча – це вже великий імпульс до оптимізму й позитивного вирішення всіх справ.