У найближчу ніч приснилося Катерині, що Небесна Цариця, оточена ангелами, стоїть перед нею і тримає на руках Отрока, сяючого, як сонце. Даремно намагалася Катерина поглянути на Його лице: Він відвертався від неї. Як тільки настав ранок, вона поспішила до старця, і той докладно пояснив їй справжню віру, розповів про райське блаженство праведників і про загибель грішників. Мудра діва зрозуміла перевагу християнської віри над язичницькою, повірила в Ісуса Христа як Сина Божого і прийняла святе хрещення.  Коли Катерина з оновленою душею повернулася додому, то довго молилася й, заснувши, побачила свій попередній сон – тепер Отрок милостиво дивився на неї. Пресвята Діва взяла праву руку дівчини, а Отрок надів їй чудовий перстень, сказавши: “Не знай жениха земного”. Катерина зрозуміла, що з цього моменту вона заручена Христу, і прокинулася зі ще більшою радістю на серці. Після цього вона дуже змінилася: стала скромною, лагідною і милостивою.

У 304 році Катерина прийняла мученицьку смерть. Вона прийшла в храм під час святкового жертвопринесення, яке  влаштував імператор Максимін (286 – 305 рр.), і закликала його зректися язичницьких богів та навернутися в християнство. Імператор, вражений красою дівчини, запросив її після свята до себе і спробував переконати відмовитись від християнської віри. Для дискусії з освіченою дівчиною прийшло багато філософів, але вона навернула супротивників до віри в Христа, за що імператор піддав їх вогню. Катерину ще довго намагалися переконати, проте вона була непохитна, тоді імператор віддав наказ стратити дівчину.

В українських народних традиціях Катерини – це свято дівочої долі. На світанку дівчина йшла в садок і зрізувала гілочку вишні. В хаті ставила її у посудину з водою і чекала свята Маланки (13 січня). Якщо гілочка до цього дня зацвіте – буде невдовзі дівчина нареченою на весіллі.