Ця мініатюрна жінка обрала такі незвичні, на перший погляд, силові види спорту,  більш притаманні чоловікам. Зріст у неї – 1 метр 57 сантиметрів, вага – 52 кілограми. Розповідає, що з семи років займалася легкою атлетикою, бігала на короткі дистанції. У 16 досягла піку спортивної форми. Коли народила доньку Іринку, певний час спортом не займалася. Згодом повернулася у спортзал.

– Якщо ти в душі спортсмен, бажання займатися спортом нікуди не дінеться, – каже Наталія. – У пауерліфтингу немає вікових обмежень. Стала тренуватися у заслуженого тренера України Максима Миколайовича Іванькова, згодом виконала нормативи кандидата в майстри і майстра спорту.

– У чому різниця між пауерліфтингом і бодібілдингом?

– Пауерліфтинг, дослівно “сильний рух”, – це силове триборство: присідання зі штангою на плечах (135 кг), жим лежачи (вижимаю штангу вагою 85 кілограмів) і тяга (можу підняти штангу вагою 140 кілограмів). На змаганнях атлета страхують, і якщо вагу не взято, помічники підхоплять штангу. Бодібілдинг у перекладі з англійської – “будівництво тіла”. В бодібілдингу я дебютувала в травні 2011-го на Кубку України в Алчевську, зайняла 4-те місце, а в жовтні того ж року в Києві на чемпіонаті України завоювала срібну медаль. Кожні змагання – це крок уперед, привід замислитися, що робити далі.

– Потрібна якась спеціальна дієта?

– Так, їжа потрібна особлива. За два місяці до змагань із раціону поступово виключаються сіль, цукор, хліб. Переходиш на відварні овочі й куряче філе. За два тижні до виступу можна їсти лише нежирну відварену рибу, курячу грудку – біле м’ясо, білок вареного яйця, нежирний сир (рос. – “творог”), і все це – без солі. Дочка мені якось навіть позаздрила, каже: “У тебе смачна їжа”. Спробувала б вона так два тижні… Доньці й чоловіку я готую голубці та котлети, а сама їх не їм. Тренер говорить, що головний м’яз у спортсмена – в голові, і якщо голова у людини працює, є шанс перемогти… Щоб показати потрібну фактуру, за два дні до змагань й води пити не можна, тільки грейпфрут з’їсти. У перервах між змаганнями вага знову набирається, тому потрібно постійно підтримувати форму. Замість щоденних тригодинних тренувань дозволяю відвідувати спортзал тричі на тиждень.

– Мабуть, все це дуже виснажливо?

– Нелегко, але для здоров’я, для фігури корисно. Приміром, приходить людина з роботи і що робить? Вечеряє, сідає перед телевізором і три години псує собі зір, дивлячись серіали. А я в цей час іду в спортзал, тренуюся сама і працюю інструктором із бодібілдингу та фітнесу, приношу користь своєму організму й іншим допомагаю.

– Про новий вид змагань – атлетичний фітнес – Вас попередили перед самим чемпіонатом?

– На турнірі “Фітнес-бомба-3” я була заявлена в двох номінаціях. Перша – бодібілдинг, там посіла 5-те місце. Суперниці цього разу були в кращій формі. Спорт є спорт, і суперника треба поважати. Друга номінація – атлетичний фітнес – проводилася вперше в Україні, й про неї мені сказали за 10 днів до змагань. Особливість полягала в тому, що, крім позування і порівнювання пропорцій тіла, в цьому виді був ще другий раунд – атлетичний. Він складався з трьох етапів: підтягування на перекладині, віджимання на брусах (враховувалася кількість віджимань за хвилину) та з тренажера “гребля”. Підтягування й віджимання я роблю, але не на швидкість, а на силу. Тому тренеру довелося змінити стиль тренувань. Робила ці вправи щодня в прискореному темпі. Й це дало результат. На змаганнях виконала 13 підтягувань. По-справжньому попотіти змусили бруси – за хвилину я віджалася 39 разів (мій результат був третім навіть серед чоловіків). На третьому етапі ховалася “темна конячка” під назвою “тренажер “гребля”, на якому тренуються веслувальники. В нашій залі такого немає, і підготуватися не було можливості. На змаганнях вимагалося “прогребти” на швидкість 1 кілометр. Я справилася із завданням за 4 хвилини 30 секунд. Дівчина, яка завоювала “срібло”, обійшла мене на

4 секунди. Але за сумою балів у інших видах мені присудили золоту медаль.

– Яких наступних вершин прагнутимете?

– Наступного року – чемпіонат світу з бодібілдингу та фітнесу, який проходитиме не десь далеко за океаном, а в столиці України – Києві. Хочу спробувати свої сили на міжнародному рівні. У травні 2013 року виступатиму на турнірі за Кубок України, щоб пройти відбір на чемпіонат світу.