Але, на моє переконання, це – тільки верхівка того айсберга проблем, які нині є у самоврядування. Головне криється в неготовності й населення, і керівників багатьох громад побачити, усвідомити і сприйняти власну відповідальність за рівень організації життя територій.

Влада, яка утворюється безпосередньо мешканцями громад і служить їхнім інтересам, за своєю природою не може бути відстороненою від вирішення питань життєдіяльності територій. Ніхто, окрім місцевої влади, не має такої унікальної можливості й не несе такої величезної відповідальності за розв’язання питань, від вирішення яких залежить ефективний розвиток місцевих громад.

Люди чекають на результативне реагування влади щодо забезпечення нормальних умов проживання, благоустрою територій, роботи транспорту, соціальної сфери – освіти, медицини, культури. Та є й інший бік медалі. Ніхто, окрім самих громадян, не зможе постійно та ефективно контролювати кожен крок влади на місцях. Тільки голос громади може змусити керівників самоврядування у своїй роботі першочергово орієнтуватися на проблеми життєдіяльності й розвитку територій.

– Чи достатньо влади на місцях у сільських, селищних, міських голів, щоб самим визначати пріоритети роботи?

– Владних повноважень у керівників громад достатньо. Інша справа, що не всі вони використовуються повною мірою. Наведу лише один приклад: обласний конкурс проектів розвитку територіальних громад Полтавської області. Третій рік проведення конкурсу дав позитивну динаміку участі громад, бо якщо починали ми з 6 проектів, то у цьому році їх було подано вже 52. Лише 6 районів не виявили активності, поки що не зрозуміли важливості самої ідеї конкурсу проектів. А вона полягає в тому, щоб розбудити ініціативу громади і спільно визначати пріоритети розвитку територій. Це – абсолютно європейський підхід, коли населення стає активним учасником усіх подій, які відбуваються в громаді, а не залишається пасивним споглядальником.

Обласна рада не тільки започаткувала і проводить цей конкурс, а й готова надавати повну інформаційну підтримку та методичну допомогу всім керівникам громад, які виявлять бажання стати учасниками обласного конкурсу проектів.

– Наскільки фінансові основи самоврядування нині сприяють реалізації владних повноважень?

– Почну із загальних цифр. За перше півріччя, за оцінкою Міністерства економічного розвитку України, Полтавська область займає 5-те місце у рейтингу регіонів, 3-тє місце – в інвестиційній сфері. За питомою вагою у загальнодержавному виробництві сільськогосподарської продукції Полтавщина займає 4-те місце серед регіонів України.

За кількістю поголів’я ВРХ та корів, а також за обсягом виробництва молока в сільгосппідприємствах серед регіонів України область займає 1-ше місце, а за кількістю поголів’я свиней – 4-те місце. На Полтавщині виробляється 14 відсотків загальнодержавних обсягів молока.

У цьому році уже реалізовано  5 інвестиційних проектів із будівництва тваринницьких комплексів проектною вартістю понад 100 мільйонів гривень. Отже, на черзі – створення нових робочих місць, наповнення місцевих бюджетів.

Це та фінансова база, яка складає основу самоврядування. До речі, потрібно зауважити, що із внесенням змін до Бюджетного кодексу значно зміцнилася власна фінансова база бюджетів місцевого самоврядування.

Тепер повністю до сільських і міських бюджетів зараховується плата за землю, а до бюджету розвитку зараховується єдиний податок, який сплачують приватні підприємці. У фінансовому виразі це означає збільшення місцевих бюджетів у середньому в два рази. І всі ці кошти спрямовуються органами місцевого самоврядування на виконання власних повноважень.

Тому, зрештою, зовсім не фінансова складова зупиняє розвиток і територіальних громад, і самого інституту самоврядування. На думку мені приходять слова давнього китайського мудреця: “Добрий керівник той, про існування якого ледь здогадуються, посередній – якому підкоряються, нікчемний – яким нехтують. Але коли керівник по-справжньому видатний, то люди говорять: ми зробили це самі”. Мабуть, у цьому і є основний сенс самоврядування, щоб керівники громад працювали, заохочуючи до спільної роботи всю територіальну громаду.

Я твердо переконаний, що пройде зовсім небагато часу і ставлення до самоврядних органів у державі стане ще більш поважним і конструктивним. Адже самоврядування можна розглядати як свого роду школу кадрів, з яких держава може черпати резерви, формувати здібних політиків, котрі з власного досвіду знають про реальне життя наших громадян. Я переконаний, що розвиток самоврядування – це гарантія встановлення збалансованих відносин між державою і кожним конкретним громадянином.