"Наш будинок був зданий в експлуатацію у 1984 році. З того часу й дотепер жодного разу не робили капітального ремонту, і покрівля вже вкрай зносилася. Тож навіть під час несильних опадів у квартирах на верхньому, п'ятому, поверсі повно води, вона заливає розетки, що спричинює замикання електромережі. Протягом останніх п'яти років ми зверталися в різні інстанції з проханнями і вимогами полагодити дах у нашому будинку, зокрема до місцевих комунальників, селищного голови, районного керівництва. Неодноразово нам обіцяли вирішити проблему, але поки що безрезультатно", – йдеться у колективному листі мешканців будинку, що по вулиці Горького, 11/1, у Решетилівці. В обох його під'їздах – охайно. Але якщо зайти в квартири мешканців верхніх поверхів, можна жахнутися: стіни й стеля в деяких кімнатах вкриті чорною пліснявою, шпалери геть у плямах, та й тримаються вони, як то кажуть, на чесному слові.

– Ми вселилися у 1984-му, – розповіла Катерина Косточка, мешканка однієї з квартир на 5-му поверсі. – Й майже за 30 років, протягом яких ми тут живемо, не було  жодного капітального ремонту.

Дах будинку на вулиці Горького, 11/1, і справді проблемний: залізна обноска повністю проіржавіла і потребує заміни, шифер нагадує решето.

– Коли йшли дощі, ліжко в одній із кімнат у нашій квартирі ставало мокрим від води. Доводилося підставляти каструлі – настільки сильно текло, – згадує Катерина Миколаївна. – Ми зверталися у комунальну службу із заявкою на ремонт покрівлі, але марно. Тож довелося за свої гроші купувати матеріали, й чоловік із синами полізли на гору та хоч трохи підлатали дах, щоб не так сильно текло. Один із сусідів теж за свої гроші купив необхідні матеріали і полагодив дах.

У квартирі іншої мешканки згаданого будинку, Наталії Єфремової, стіни теж почорніли від плісняви. На тій, що під час дощів мокріє найбільше, повідставали шпалери. Їх господиня переклеювала вже кілька разів, але марно. Жінка розповіла, що кілька тижнів тому приїздила спецтехніка для виконання висотних робіт, комунальники поралися на    даху, але це нічого не дало…

Про проблему цієї п'ятиповерхівки у Решетилівській селищній раді не просто знають, але й тримають її на контролі. Так, у відповіді на колективне звернення мешканців зазначеного будинку до селищної ради за підписом селищного голови Решетилівки Володимира Кузьменка, датованій 17 вересня поточного року, зокрема, зазначено: "Покрівля будинку на вулиці Горького, 11/1, внесена до титульного списку капітальних ремонтів на 2012 рік…" Виходячи зі змісту цієї відповіді, ремонт покрівлі затримувався через відсутність автовишки, необхідної для проведення висотних робіт.

Спецтехніку таки знайшли, але відремонтувати дірявий дах з її допомогою не вдалося – на весь чималий об'єм робіт не вистачило грошей. Через те й обмежилися комунальники косметичним ремонтом – встановили коньки, яких не було, та частково замінили металеву обноску по периметру даху.

– Для повного ремонту покрівлі будинку на вулиці Горького, 11/1, потрібно загалом 15–16 тисяч гривень. Будинок знаходиться на балансі селищної ради, тож гроші на ремонт повинна виділити саме вона. Як тільки кошти надійдуть на наш рахунок, ми одразу розпочнемо капітальний ремонт. Ми й так зробили все, що могли, – повідомив у телефонній розмові директор ПП "Решетилівський житлосервіс" Віктор Дем'янець.

Він також зазначив, що комунальне господарство селища – в надто занедбаному стані, зокрема комунікаційні системи й покрівлі. Щоб усе привести до ладу, потрібна астрономічна сума, якої немає в бюджетах ні селищної, ні районної рад. Коштів, які надходять ПП "Решетилівський житлосервіс" за надання комунальних послуг населенню, за словами Віктора Дем'янця, ледь вистачає на латання найбільших дірок, тобто лише, так би мовити, на реанімаційні заходи…

Одна з причин фінансового дефіциту – заборгованість мешканців по оплаті за комунальні послуги. Так, на дверях одного з під'їздів п'ятиповерхівки, що на вулиці Горького, 11/1, прикріпили оголошення. В ньому зазначено, що станом на 1 вересня поточного року заборгованість із квартплати по цьому будинку склала майже 3 тисячі гривень. Начебто й невеликі гроші, але їх цілком вистачило б на придбання лампочок для освітлення під'їздів, пального для машини, що вивозить сміття, та інші дрібниці, з яких, власне, і складається комунальний добробут.

Такі невеселі реалії змусили пригадати уривок із повісті Михайла Коцюбинського "Fata morgana": "Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум…" Написано це ще на початку минулого століття, а ніби – про сьогодення…