Часто садівники-любителі на своїх присадибних чи дачних ділянках намагаються вирощувати персик нерайонованих сортів. Від цього часто не мають успіху, адже сорти, що прекрасно почуваються і рясно плодоносять, скажімо, у Миколаївській області, не придатні для вирощування на Полтавщині. А от для північно-західних районів нашої області районованими сортами персика є, зокрема, Київський ранній, Дніпровський, Славутич.
Для садівників-початківців, які прагнуть у своєму садку вирощувати персик, я раджу навчитися отримувати власний посадковий матеріал шляхом укорінення зелених, здерев'янілих і кореневих живців та висіву насіння (кісточок).
 Процес регенерації коріння живців потребує високої вологості повітря, температури в межах 22–25оС протягом усього періоду укорінення та застосування стимуляторів коренеутворення. Такі умови створити в домашніх умовах доволі складно. Тому я раджу вирощувати персик із насіння (кісточок). При насіннєвому розмноженні 85–92 відсотки персиків успадковують батьківські сортові ознаки. Вирощені з кісточки рослини мають міцну кореневу систему, здатну витримувати значні морози, їх не треба прищеплювати, протягом першого року молодий саджанець персика виростає заввишки 100–160 см і вже на другий-третій рік (якщо його не пересаджувати) починає плодоносити.  
Для насіннєвого розмноження персиків необхідно відбирати дозрілі плоди однакового (бажано найбільшого) розміру. За 90–95 днів до сіяння персикові кісточки стратифікують. Для цього необхідну кількість тирси (з розрахунку 1 кг на 10 кісточок) проварюють, охолоджують, віджимають зайву воду і розстилають на дні ящика шаром завтовшки 3–5 см. На тирсі розкладають кісточки, присипають їх мокрим піском і знову накривають шаром тирси. Ящик із насінням поміщають у прохолодний погріб, де температура тримається на рівні +2–4оС. Поверхню тирси періодично зволожують, не торкаючись при цьому кісточок.
У відкритий грунт кісточки висаджують у першій декаді квітня, бажано одразу на постійне місце. Посадкові ями розміром 50х50х60 см треба підготувати заздалегідь: заправити сумішшю грунту та перегною з розрахунку 1:2 і ущільнити. Кісточки висаджують на глибину 5–8 см. В одну ямку треба класти по дві кісточки на відстані 10–15 см одна від одної. Після появи сходів найслабший із них видаляють. Протягом першого місяця паростки ростуть дуже повільно, однак згодом починається інтенсивний ріст. У сіянців 2–3-місячного віку формують крону. Вона повинна мати кущову форму або бути у вигляді чаші зі штамбом довжиною 50–60 см. Для цього стовбур до потрібної висоти "осліплюють", тобто обсмикують листя і бруньки. Для закладання скелетних гілок вибирають 4–5 суміжних бруньок або краще ті, що знаходяться на відстані 10–15 см одна від одної. Після цього центральний провідник вирізають.   
Слід також стежити за тим, щоб крона не загущувалася обростаючими гілочками. Тому їх треба видаляти ще зеленими і не здерев'янілими, а особливо ті, що ростуть всередину крони.
Враховуючи те, що персик – швидкоросла культура з надзвичайно високою здатністю утворювати пагони, догляд за кроною є одним із важливих елементів підвищення морозостійкості рослини. До того ж цей захід великою мірою сприяє отриманню максимального врожаю, бо плодоношення концентрується на приростах минулого року.
Обрізати персик слід весною, незалежно від того, коли він був посаджений і вирощується на постійному місці з кісточки чи ні.