Відтоді його незмінним місцем роботи залишається мідницька дільниця складального цеху. Впродовж 30 років Борис Лозовик очолює комплексну бригаду дільниці. Спеціалістом високої кваліфікації називають його в колективі.

– Мені завжди подобалася моя робота, – розповідає Борис Лозовик. – У ній немає одноманітності, адже постійно змінюється номенклатура продукції, яку виробляє цех, необхідно освоювати методи й технологію її виготовлення. У цьому і є творчість, широке поле для діяльності й польоту інженерної думки. Треба зробити так, щоб усі окремі деталі одного механізму працювали чітко, злагоджено. Для точного стикування деталей потрібно мати розвинутий окомір, гарну координацію рухів, вміти точно і тонко розраховувати зусилля. Водночас слюсар із складання металевих конструкцій повинен мати фізичну силу і витривалість.

Усі ці якості притаманні Борису Лозовику. Також не є секретом, що для складання металевих конструкцій слюсарю, насамперед, потрібно уявляти, як буде виглядати і функціонувати майбутня конструкція. Тож, крім уміння читати креслення, він повинен мати просторову уяву і мислення. Знання властивостей конструкційних матеріалів, хімії, фізики, математики є постійними помічниками у його трудовій діяльності. Саме за це поважають його конструктори, з якими він працює у постійному контакті. У цій царині трудової діяльності Борису Лозовику є чим пишатися. Він не тільки брав участь у виготовленні виробів загального машинобудування, а й у складанні першого пасажирського вагона. З колегами представляв його в Києві Президенту України. Також брав участь у створенні першого поїзда метро. Під час випуску автогрейдера ґрунтовно освоїв його складання і як універсальний спеціаліст одноосібно виїздив для гарантійного обслуговування й ремонту цих машин.

Плідну й натхненну працю Бориса Лозовика гідно оцінено керівництвом держави й заводу. Він нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю “За трудову доблесть”, Почесною Грамотою Верховної Ради України, грамотами обласної адміністрації, міської та районної рад. За результатами трудового змагання “Кращий за професією” 2004, 2006, 2008 років ставав володарем золотого знака. Двічі його фото було занесено на Дошку пошани підприємства. Поточного року його удостоєно високого для заводчан звання – “Почесний вагонобудівник”.