Тож перші глядачі одержали ще й несподіваний дарунок – оригінальний буклет із творами живопису Юлії Петушинської та ліричною одою про Венецію від Ольги Орлової, котра дотепно зазначила, що "ця виставка притягла воду" – вечірня Полтава сяяла вогнями крізь густу осінню зливу. Але в галереї було надзвичайно затишно, бо всі справді почувалися "учасниками фантастичної вистави… під назвою Венеція".

Будинки над каналами дивовижного італійського міста нагадують старі пошарпані скрині, із тріщин яких сяє золото віків, і всі три майстрині, відкриваючи свою Венецію, наголошували, що кожен із глядачів "має власне право на неї" – легендарне місто, відоме ще з дитинства, – із літератури, живопису, перлинка архітектури, казка, містика…

Колеги-художники відзначили творчу активність, експресію, непередбачуваність і сміливість у пошуках пані Юлії – вона представила роботи в абсолютно новій для себе техніці. Цікаві й графічні твори Анни Петушинської, ще зовсім юної художниці. Тож майстрині приймали щирі вітання від зачарованих феєрією вечора гостей.