Про це говорили колеги та друзі відомого художника-експозиціоніста, заслуженого художника України Віктора Батуріна у день, коли йому виповнилося б 75 років, зібравшись у нашому музеї.

Першою експозицією, яку створила молода амбітна група художників у складі Віктора Батуріна, Анатолія Щербака, Євгена Путрі, Бориса Головка, була якраз експозиція музею Івана Котляревського до 200-ліття від дня народження фундатора нової української літератури. Проіснувавши 43 роки, вона й сьогодні не зазнала значних змін. Бо втілені в експозиції новаторські ідеї, концептуальні положення й нині найбільш глибоко розкривають роль Котляревського у всеукраїнському та світовому просторі.

Спілкування з видатними діячами культури, їхній досвід, корисні поради дали змогу молодим художникам у подальшому створити музей Антона Макаренка в селі Ковалівка, відновити музей-садибу Миколи Гоголя у родовому гнізді письменника Яновщині, музей Панаса Мирного в Полтаві, музей Олександра Суворова в Ізмаїлі, працювати над реекспозицією музею Полтавської битви. Група художників навіть була запрошена до Києва, де на території Києво-Печерської лаври створила музей Українського театрального та кіномистецтва.

Віктор Миколайович Батурін був енциклопедистом. Його глибоке знання історії визнане всіма, і саме він був членом експертної комісії з української національної символіки при Верховній Раді УРСР. Кожен, хто хоча б раз зустрічався з Віктором Миколайовичем, назавжди запам’ятав цю харизматичну особистість. Якось, перебуваючи у відрядженні в Києві, я зайшла в музей театрального та кіномистецтва. Коли співробітники довідалися, що я з Полтави, одразу всі зібралися й почали згадувати Віктора Миколайовича. І в кожного в пам'яті залишився якийсь неповторний епізод творчої співпраці, довгих розмов-диспутів та творчих суперечок, з яких і народився неповторний музей.

Віктор Миколайович мав неабиякі акторські здібності. Довгі роки він грав на сцені театру юного глядача у Полтаві, яким керувала Е. Шапіро. І навіть знімався у невеличкій ролі в італійському фільмі "Вони йшли на схід" режисера Де Сантіса. Добре співав. Захоплювався творчістю Володимира Висоцького і завжди перший мав записи пісень талановитого барда, які розповсюджувалися нелегально. Про все це згадували художники, які працювали з ним, однокласники, друзі. Учасники зібрання вирішили видати збірку спогадів про Віктора Батуріна, заснувати премію імені талановитого художника-експозиціоніста.

Коротке життя Віктора Миколайовича – ніби спалах. Він пішов у вічність на злеті, маючи безліч мистецьких ідей, зокрема мріяв зробити рідне місто справжньою духовною столицею країни. І нам треба докласти зусиль, щоб вони набули реальності.