Згідно зі Святим Письмом у день старозавітного свята П'ятидесятниці, встановленого на честь дарування народові Закону при горі Синай, зійшов на апостолів із неба Дух Святий, і пішли вони між народи, “говорячи іншими мовами, як Дух їм провіщав” (Діяння, 2, 1–4). Саме зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія створення святої, Вселенської Апостольської Церкви, від якої ведуть своє походження всі сучасні християнські громади на нашій планеті.

Свято прославляє Святу Трійцю, три відомих прояви, лики (іпостасі) Всевишнього – у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина і у вигляді Святого Духа. Догмат Триєдності Бога, як правило, оголошується недосяжним для людського розуму в повному обсязі й таким, що осягається лише “досвідом духовного життя”. У зв'язку з цим говорять про Святу Трійцю як про “найбільшу таємницю християнської віри”.

Цього дня у православних храмах виконується одна з найурочистіших та найвеличніших служб. Підлога храму устелена свіжоскошеною травою, ікони прикрашені березовими гілками. Наступного дня, у понеділок, святкують День Святого Духа. У Духів день, як і в Троїцьку суботу, необхідно добрим словом пом'янути всіх небіжчиків.

Народна назва свята (Зелена неділя) дуже древня, в її основі – культ дерев і квітів, із якими пов’язано багато поетичних обрядів і звичаїв. У суботу зранку дівчата, діти та молодиці йшли збирати зілля: чебрець, полин, любисток, волошки, материнку, м'яту, а ввечері прикрашали хати гіллям клена, липи, ясена. Долівку встеляли чебрецем, полином, лепехою, на підвіконні ставили букети, за ікони також клали квіти. Таке прикрашення храмів і осель у цей день є символом сповідання живильної сили Животворного Духа. Звичай іде від особливостей святкування старозавітної П’ятидесятниці, тоді це робили на пам’ять про те, як при горі Синай все цвіло і буяло в день, коли Мойсей отримував скрижалі Закону.