Шана і підтримка

Олександр Коваль: “Така форма зустрічі, розмова за “круглим столом”, додає щирості. Думаю, щодо проблем ветеранів, учасників Великої Вітчизняної війни, дітей війни говоритимемо відверто, наголошуючи і на певних успішних діях, і на існуючих проблемах. Ми зібралися напередодні світлого свята 9 Травня, 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Ветерани шанують цей день, знаходять внутрішні резерви, сили, підліковуються, щоб у День Перемоги бути в строю. Які б на сьогоднішній день не з’являлися інші погляди й бачення, замінити для ветеранів поняття “Велика Вітчизняна війна” – несправедливо і неправильно. В даному випадку висловлюю свою точку зору і хочу ще раз наголосити: міфологеми, які з’являються, не можуть замінити історичну пам’ять для ветеранів. Наше покоління повинне дуже делікатно підходити до цих питань, бо для ветеранів це свята пам’ять про їхню участь у війні. Вони зробили все, що могли, захистили нашу землю, принесли перемогу Європі, й саме червоний стяг майорів над рейхстагом. Це історична правда, так було.

Ми все повинні зробити для того, щоб ветерани, які живуть поруч із нами, отримали від влади необхідну підтримку. Насамперед – у пенсійному забезпеченні. Соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича загострили ці питання, і багато що в цьому плані має бути зроблено. Сьогодні органи Пенсійного фонду працюють над реалізацією програми пенсійного забезпечення. Для майже всіх пенсіонерів – а це більше 400 тисяч людей – здійснюються перерахунки, щоб з 1 травня (засідання за “круглим столом” проходило 27 квітня.  – Авт.) вони отримали збільшений розмір пенсії, який буде розраховано відповідно до осучаснення пенсій, і взято за основу середній розмір заробітної плати за 2007 рік. Ще раз наголошую – бо з’являлись інші точки зору і трактування – ті, хто відпрацював, відповідно чоловіки і жінки, 25 і 20 років, менше ста гривень надбавки не отримають. Зроблений важливий крок встановлення справедливого підходу до тих людей, які раніше пішли на пенсію. Держава взяла на себе значні фінансові зобов’язання, розрахувавши можливості економічного розвитку, і з’явилася можливість реалізувати ці питання.

Стосовно інвалідів і учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни. Згідно із соціальними ініціативами Президента виплати одноразової допомоги до 9 Травня скориговані в бік значного збільшення – більш ніж удвічі.

Крім пенсійних виплат, органами влади здійснюється значна робота по забезпеченню реалізації всіх пільг, якими користуються ветерани Великої Вітчизняної. Надійною формою є перебування ветеранів у пансіонатах і будинках-інтернатах, де для них створені комфортні умови. Полтавська область – єдина в Україні, де є три обласних госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни – Полтавський, Кременчуцький і Лубенський. Ще далеко не все зроблено, зокрема в забезпеченні інвалідів, учасників бойових дій засобами реабілітації. Значною проблемою є забезпечення їх спеціалізованим автотранспортом. Це ті питання, які належать до компетенції органів центральної виконавчої влади, бо фонди надходять через Міністерство праці й соціальної політики. Є значне зрушення в забезпеченні іншими засобами реабілітації, зокрема візки інваліди будуть самі вибирати у сервісному центрі на базі Полтавського протезно-ортопедичного підприємства”.

Здоров’я – ще не все, але без нього

все інше – ніщо

Віктор Лисак: “Медичне обслуговування – одне з найважливіших питань у забезпеченні ветеранів й інвалідів Великої Вітчизняної війни. Область має один із найбільших ліжкових фондів для цієї категорії. Забезпечуємо ветеранів повноцінним якісним лікуванням відповідно до стандартів, затверджених у нашій державі, натуральними нормами харчування. Є питання, яке постійно порушують ветерани, – амбулаторне лікування. Його зобов’язані забезпечити на місцях органи місцевого самоврядування, виконавчої влади, і в цьому плані теж проведена відповідна робота. Скажімо, аналіз пільгових рецептів свідчить про те, що виділяється ресурс для забезпечення ветеранів ліками.

Важливим для ветеранів є слухопротезування. Воно здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету, ведеться моніторинг забезпечення ветеранів, інвалідів війни слуховими апаратами. Три-чотири роки тому гостро стояло питання зубопротезування. Нині понад 93 відсотки ветеранів отримали медичну допомогу в зубному протезуванні. Щороку виділяється понад 1 мільйон гривень обласній стоматологічній поліклініці, яка надає найбільш якісні послуги. Були питання і з кардіостимуляторами. Сьогодні Полтавщина має можливості вирішити їх на рівні обласної клінічної лікарні. Ветеранам поставили 28 кардіостимуляторів. Мінімальна вартість одного стимулятора – близько 8 тисяч гривень. Якщо говорити про госпіталі ветеранів Великої Вітчизняної війни і ліжка для такої категорії людей в інших лікарнях, то ми, наприклад, на базі обласної клінічної лікарні окремим рядком виділяємо кошти для їх поліпшеного харчування та значно збільшуємо медикаментозне забезпечення. 16 міст і районів області повністю виконують нормативи медикаментів і харчування. Ми широко використовуємо можливості республіканського госпіталю для ветеранів Великої Вітчизняної війни, направляємо туди хворих. Періодично контролюємо використання путівок по територіях, госпіталі закріплені за профілями. Дітям війни також надається медична допомога у госпіталях ветеранів Великої Вітчизняної”.

Світлана Матуйзо: “Тут вже відзначали, що значно збільшена допомога до 9 Травня ветеранам війни. Змінений порядок забезпечення інвалідів, у тому числі інвалідів війни, засобами реабілітації. Була потреба в 900 інвалідних візках. Проблема суттєва, але вирішується. При кожному територіальному центрі відкриті пункти прокату. Підходимо індивідуально, прагнемо, щоб жодна людина не залишилася без життєво необхідного засобу пересування”.

Олександр Коваль: “До речі, це була ініціатива саме Полтавської області по створенню таких пунктів прокату”.

Світлана Матуйзо: “З нинішнього року інваліди звертатимуться за тим засобом, який саме їм необхідний. Ще одне нагальне питання – санаторно-курортне лікування ветеранів війни. Потреби у нас забезпечуються в рік на 70–80 відсотків. У цьому році виділено більше 2 мільйонів гривень субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам, це на 71 відсоток більше, ніж у минулому році. Придбання путівок буде проводитись у місцеві санаторії, це зручно для людей. Якщо хтось не зможе поїхати оздоровитися, то такий громадянин має право отримати компенсацію за невикористану путівку. Тут питання складніше, тому що компенсація незначна – 320 гривень для інвалідів 1-ї та 2-ї груп, а ми розуміємо, що путівка коштує 3–4 тисячі. Ця проблема неодноразово порушувалася на рівні профільного міністерства, будемо сподіватися на її вирішення. Інваліди війни, члени сімей загиблих мають право один раз на десять років на проведення капітальних ремонтів їхнього житла. В цьому році значно збільшена субвенція на це. Інваліди війни, члени сімей загиблих, учасники війни мають знижку вартості комунальних послуг, це, відповідно, 100, 75 і 50 відсотків. Такі пільги забезпечуються повністю”.

Олександр Коваль: “Варто згадати ще одне проблемне питання – проїзд ветеранів Великої Вітчизняної війни в автотранспорті. Тут є нарікання”.

Світлана Матуйзо: “Субвенція, що виділяється з Держбюджету, недостатня, не покриває витрат перевізників. Але в цьому році субвенція значно збільшена. Кожний випадок порушення прав пільгових пасажирів розглядається відповідними службами окремо, проводиться робота з перевізниками, щоб таких порушень не виникало”.

“Належні виплати буде видано”

Анатолій Олійник: “Депутатська комісія обласної ради з питань соціального захисту населення приділяє виняткову увагу ви
рішенню проблем, про які йдеться на нашому зібранні.

Крім централізованих коштів, які в автоматичному режимі затверджуються членами комісії обов’язково, обласна рада виділяє додаткові кошти за рахунок того, що економіка краю добре спрацьовує кожного року. Ми ці кошти перерозподіляємо, вони йдуть як додаткові відшкодування для інвалідів, компенсаційні виплати. Ми, як усі полтавці, працюємо на те, щоб економіка країни невпинно розвивалася і щоб малозабезпечені категорії населення були захищені в першу чергу. Головний принцип роботи нашої комісії – насамперед допомагати саме тим громадянам, які самі собі допомогти не можуть.

У мене є пропозиція. Багато говорять зараз про тисячу, яку відшкодовує Ощадбанк. Треба в першу чергу ветеранам війни повернути вклади, а не тільки дати тисячу. Скільки їх у нас залишилось? Скільки їм ще чекати? Тоді вони справді могли б відчути, що про них піклуються. Ці люди чекають нашої допомоги”.

Олександр Коваль: “Люди, старші 80 років, – це і є перша категорія вкладників Ощадбанку. До них до перших пішли соціальні працівники, які повідомляють про можливість отримати згадану тисячу гривень, дають контактні телефони…”

Запитання від читачів:

Галина Іванівна Дідусенко з Полтави: “Прочитала в газеті, що всім учасникам війни виплатять певну суму до 9 Травня. За чоловіка (вже покійного), інваліда 2-ї групи, я отримала 340 гривень. Свої 125 гривень ніяк не можу отримати. Чому? Я – учасниця війни, інвалід 3-ї групи”.

Світлана Матуйзо: “Думаю, йдеться про 340 гривень як допомогу членам сімей померлих ветеранів. У Галини Іванівни, як можна зрозуміти із запитання, два статуси. Виплата йде по одному статусу. Все належне буде виплачено”.

Недитячі проблеми дітей війни

Кор.: “Напередодні проведення “круглого столу” до редакції дзвонили і писали багато людей. Найбільший блок питань стосувався дітей війни – найчисленнішої категорії наших ветеранів. Запитання стосувалися переважно доплат до пенсії, виконання судових рішень із цього приводу тощо”.

Валерій Руденко: “Тема “Як живеш, ветеране?” співзвучна діяльності Пенсійного фонду. Обговорення за “круглим столом” свідчить про те, що ця тема включає досить широкий діапазон питань, крім пенсійного, медичного, соціального забезпечення, питання морального характеру, ціннісної орієнтації старшого покоління. Воно живе в особливому часовому вимірі, й усі ці питання Пенсійному фонду доводиться вирішувати у специфічному форматі. Ми працюємо чітко в рамках закону, який не підлягає якомусь власному коментарю, й іноді питання законності, справедливості досить суперечливі. Зокрема це стосується дітей війни, ряду позицій, пов’язаних із чорнобильцями, тощо. Ми завжди наголошуємо, що наше завдання – роз’яснити людині ситуацію і показати, як виглядає справа в перспективі, у тому числі і щодо дітей війни. Перелік питань, надісланих на “круглий стіл”, відображає ситуацію, яка склалася сьогодні в суспільстві. Вони гострі, емоційні. Але нам за цією емоційністю вдалося знайти той конструктив, який хотіли б донести через ЗМІ.

Із Зіньківського району пенсіонер Дорошенко зауважує: “У когось трудовий стаж 25 років – пенсія тисяча гривень. У когось стаж 50 років – пенсія теж тисяча гривень. Один ветеран праці відпрацював на сидячій роботі, інший всі роки – за верстатом, у шумі. Пенсія однакова. Чи порівняні стаж і пенсія, умови праці й пенсія? Коли це буде враховуватися?” Він також порушує проблеми дітей війни. Я б хотів сказати, що це питання абсолютно вірне. Воно резонансне, тема зрівнялівки стала болючою, адже аналіз пенсійних виплат минулого року показав, що 68 відсотків усіх пенсіонерів отримали пенсію в сумі до тисячі гривень, незалежно від того, все життя пропрацював чи один день і має право на соціальну пенсію. Після того, як були задіяні важелі пенсійної реформи 1 жовтня минулого року, аналіз перших місяців реформи засвідчив, що кількість людей, які мають пенсію на рівні тисячі гривень незалежно від стажу і заробітку, зменшилася до 47 відсотків від загальної кількості пенсіонерів. Деяка частина, яка має більший стаж і заробіток, внаслідок проведених перерахунків отримала більше. Ця диференціація поглиблюється. Ми проводимо постійні перерахунки. І соціальні ініціативи Президента, які з 1 травня суттєво підвищать пенсію, також розраховані не на стандартне дотягування кожного до прожиткового мінімуму. Якщо людина відпрацювала більше 20–25 років, доплата буде не менше сотні гривень. Ми вже отримали програму й бачимо, що багато людей матимуть доплату по 250, по 300, по 400 гривень. Надбавки у таких розмірах стосуються людей, які відпрацювали, скажемо так, максимально можливий стаж – понад 40–45 років – і в яких заробіток у середньому по відношенню до коефіцієнта по державі складав 1,5, тобто був вищим від середнього державного не менш ніж у півтора разу. І це суттєво збільшить пенсії тих людей, яким треба платити кожному за працю – колись було таке гасло. Цей критерій буде задіяний і дозволить відійти від зрівнялівки, на що справедливо нарікає читач.

Тема дітей війни надзвичайно болюча і не сходить з порядку денного, незважаючи на широкий комплекс роз’яснень і юридичного врегулювання. Люди не можуть психологічно змиритися з тим, що, як пригадуєте, в 2005 році був прийнятий, на мою думку, абсолютно популістський закон, бо він викликав подив усіх спеціалістів. Це єдиний закон, що був “проштовхнутий” без жодного економічного обґрунтування. Він не діяв більше року, взагалі нічого не платилося. А під вибори певні кола почали його активно експлуатувати в політичних цілях. І почали платити, але лише тим дітям війни, які мають групу інвалідності, незалежно від причини і терміну інвалідності. Пізніше, після масових судових рішень, починаючи з 2008–2009 років, почалося в судовому порядку вирішення цих питань, і органи Пенсійного фонду практично половині дітей війни сплатили ті суми, які зафіксовані в законі, в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму. Але 14 травня 2011 року був прийнятий закон про Державний бюджет України, де зафіксовано, що ці виплати непосильні для держави, вони є економічно необґрунтованими, хоча і соціально виправданими, і вони не виплачувалися. Закон про бюджет 2012 року повторив цю формулу, і Конституційний Суд підтвердив правомірність прийняття таких рішень. Багато можна говорити про соціальну складову цих моментів, але якщо немає грошей, то виникне ситуація, коли просто нічим платити. Але я б хотів залишити світло в кінці тунелю в суто юридичному плані. В кожній пенсійній справі зафіксована ця сума, вона не анульована, а, скажемо так, призупинена законами про поточні річні бюджети, і в міру набуття фінансової, економічної стабільності, відновлення виробництва ці кошти, я впевнений, будуть обов’язково виплачені. Виплати будуть здійснені за допомогою певних економічних ресурсів – як виплачується тисяча гривень через Ощадний банк, так і ці виплати будуть здійснені в установленому порядку практично кожній дитині війни.

Люди запитують, чому в квітні отримали доплату до пенсії 2–3 гривні. Тому що відбулося збільшення прожиткового мінімуму на незначну суму.

Розмова у нас відверта, і, як не прикро говорити, багато питань пов’язано з тим, що діти війни помирають, не дочекавшись виплат. Громадянка Петренко з Карлівки пише, що чоловік її помер, сама вона хворіє, вважає, що право на відсуджену чоловіком надбавку дитині війни вона повинна успадкувати. На жаль, законодавство цього не передбачає. Цивільний кодекс стверджує, що правоздатність людини закінчується з її смертю. Успадковується майно, реальні живі гроші, вклади, всі ці “тисячі” в Ощадному банку, а цей момент по дітях війни не успадковується.

Іван Тимофійович Гриб, Лариса Володимирівна Ландар, Ганна Матвіївна Штогрін і багато інших звертаються із запитаннями про доплати дітям війни. Дітям війни виплачується 7 відс
отків від прожиткового мінімуму, і в міру його збільшення збільшуватимуться ці відсотки, збільшуватиметься сума”.

Активність і духовність

Володимир Голуб: “Наші ветерани – люди поважного віку, які потребують величезної уваги саме з духовних позицій. Серед усіх напрямків роботи в державі ми сьогодні дещо втратили саме цей, скажемо так, ідеологічний напрямок – те, як живуть, чим живуть, що думають ці люди. Громадська рада при облдержадміністрації отримує щодня десятки звернень і листів, де ветерани просять допомогти, щось роз’яснити. Саме такі роз’яснення повинні стати правилом і на громадській основі, й для службовців. І тоді буде менше нарікань, що влада не так ставиться до людей. Що може зробити громадськість? Ми зробили соціальне замовлення, і в театрі імені Гоголя буде створена вистава “Соло для годинника з передзвоном” саме про проблеми, які виникають у людей старшого покоління, як до них ставиться молодь. Ми хочемо таким чином розбудити молодь – чи часто бачимо, щоб поступалися місцями в транспорті? Та хіба тільки в транспорті? Справа ж не в місці, яким поступилися, а в увазі, повазі до людей поважного віку. Дуже хочемо, щоб усі зрозуміли, чим живуть, що відчувають ці люди. Вважаю, зробимо велику справу цим спектаклем. Об’їдемо всю область, створимо умови для ветеранів, щоб могли подивитися”.

Григорій Брижаха: “Ветеранська організація Автозаводського району Кременчука – 42697 чоловік. У нас є обласний госпіталь – потужна структура. Створили так звані виїзні госпіталі у віддалених мікрорайонах, де ветерани можуть пройти медичне обстеження, їм призначається лікування, і вони проходять 10-денний курс лікування біля своїх будинків. І ще спілкуються, займаються фізкультурою, отримують послуги масажу. Є у нас комунальний табір відпочинку “Супутник”, де після завершення дитячого оздоровчого сезону 5 днів безкоштовно відпочивають і оздоровлюються люди старшого покоління. Пенсіонери там розквітають, вони активні, займаються спортом, риболовлею, ці люди по-іншому бачать життя. Кількість відпочиваючих у цьому році хочемо збільшити до півтисячі.

Одна з розширених можливостей для спілкування – університет третього віку. На 4 факультетах – більше 120 слухачів, завдяки підтримці Кременчуцького інституту Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Це активні пенсіонери, ветерани, які працюють також із ветеранами в мікрорайонах. Вони отримують дипломи, оволодівають комп’ютерною грамотністю, поглиблюють свої знання і можливості у мистецтві, краєзнавстві, медицині. Діє у нас спільний проект “Пам’ять про війну єднає”, завдання якого – збереження історичної пам’яті про Велику Вітчизняну, інформування підростаючого покоління про мужність і героїзм воїнів, виховання шани до старшого покоління. В Автозаводському районі є парк Миру, де в 2008 році відкрито меморіальний комплекс – Алею слави і музей військової техніки під відкритим небом. Встановлені обеліски з назвами бойових частин, які визволяли Кременчук. Визначено вісім шкіл і ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою, де створені пошукові загони, досліджено бойові шляхи частин, проходять зустрічі з ветеранами війни. Тут же, у парку Миру, торік відкрито Алею Героїв праці з іменами восьми Героїв Соціалістичної Праці – трудівниками кременчуцьких підприємств, дві стели присвячені Почесним громадянам міста. На цих прикладах у молоді виховується повага до праці, до людей, які відбудовували рідне місто”.

Валерій Корчуков: “Я представляю Спілку ветеранів Афганістану. В області 4453 члени організації. Правове поле сформоване державою, і всі пільги повинні забезпечуватись із Держбюджету. Передбачене законом про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту має бути профінансоване. Але приймаються зміни до законів, затверджуються все нові й нові категорії пільговиків. Різні політичні сили таким чином завойовують собі популярність серед виборців. Але це не популярність, це гріх, я переконаний, такого робити не можна. Законодавство приймається на базі фінансових експертиз, і всі законопроекти мають проходити через цю процедуру. Кожний закон щось коштує. Життя змушує нас теж роз’яснювати своїм людям деякі речі. У нас в організації діє дисципліна, сформовані осередки в кожному місті й районі, є близько 400 первинних організацій. Коли треба захищати свої права, стаємо під прапор і йдемо навіть на радикальні дії, змушуємо вищі ешелони влади звертати увагу на ветеранів Афганістану. Працюємо з молоддю, щороку – більше 40 виховних заходів. Ветерани Афганістану – люди активні, пишемо літературні твори, створюємо фільми, до 9 Травня проводимо патріотичні заходи у вузах. Працюємо в нашому музеї локальних конфліктів ХХ століття, це дуже добре сприймається і ветеранами, і молодими людьми. Торік музей відвідало близько трьох тисяч людей. Намагаємось все це подавати не в політичній, а в історичній площині, співпрацюємо з педагогічним університетом, військовими частинами. Плануємо провести концерт патріотичної пісні на Співочому полі. Співпрацею можемо досягти позитивного результату”.

І теплим словом, і добрим ділом

Володимир Слєпцов: “У Карлівському районі 11,5 тисячі ветеранів праці, 1647 ветеранів Великої Вітчизняної, 112 інвалідів війни. Це – люди, яким ми завдячуємо усім тим, що сьогодні маємо. Тож їхньому соціальному захисту приділяємо чільну увагу. Проблем, безперечно, багато. Але вирішувати їх намагаємося оперативно, забезпечуючи необхідним ці категорії соціально незахищених громадян. Усі гілки влади тісно співпрацюють із ветеранськими організаціями. Вважаю, у цьому напрямку робимо спільну справу. І загалом, на мою думку, представникам влади треба жити тими проблемами, що найбільше турбують ветеранів, тоді їх можна буде якісно вирішувати”.

Микола Кукла: “Полтавська обласна організація інвалідів війни та Збройних сил налічує близько 90 тисяч інвалідів. 40–45 відсотків із них прикуті до ліжка. Усім ми стараємося допомогти. І влада завжди сприяє у цьому, за що ми вдячні. Звертаючись із будь-якими питаннями, невдовзі знаходимо найбільш оптимальні рішення”.

Галина Арсененко: “Якщо людина за станом здоров’я не може, будемо відвертими, дати собі раду, то на допомогу немічним приходять територіальні центри соціального обслуговування населення. Соціальні працівники терцентрів надають понад 30 різних послуг та запроваджують нові види. Ми не прагнемо зрозуміти проблеми кожного. Співпрацюємо з медиками, освітянами, навчальними закладами, волонтерськими і ветеранськими організаціями. Крім реабілітації, центрами передбачена й організація культурно-масової роботи для ветеранів. Адже живе спілкування для них є надзвичайно важливим. До речі, територіальний центр Октябрського району міста Полтави визнано кращим в Україні”.

Віктор Кравецький: “Нещодавно Кабінет Міністрів прийняв постанову, згідно з якою діти війни, котрі мають інвалідність, можуть лікуватися у госпіталях ветеранів Великої Вітчизняної. Це добре. Але з іншого боку, дане рішення викликало певні нарікання, мовляв, дітей війни розділили на дві категорії: кому можна лікуватися у подібних закладах, а кому – ні. Існують проблеми і з ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. У Лубнах їх чимало, оскільки із колишньої місцевої військової частини у перші дні аварії призивали прямісінько в епіцентр надзвичайної події. Статус таких чорнобильців прирівнюється до учасників бойових дій. Оскільки черги на лікування зросли, то ми відкрили чорнобильське відділення і збільшили кількість ліжок. У нашому лікувальному закладі для усіх категорій хворих створені належні умови”.

Сергій Голубєв: “На Полтавщині три госпіталі для ветеранів Великої Вітчизняної війни – у Полтаві, Кременчуці й Лубнах. До них зручно добиратися. Зокрема наш госпіталь активно співпрацює з іншими медичними профілактичними закладами. Це стосується і сучасних обстежень, і проведення зубоп
ротезувань, і операцій. Медична допомога є комплексною. Тісно співробітничаємо з ветеранськими організаціями. Нагальною була проблема направлення для встановлення відповідних груп інвалідності. Зараз відпрацьовуємо дане питання разом із обласним центром медико-соціальної експертизи. І вже впродовж останніх п’яти місяців із госпіталів направлено 115 чоловік для підвищення групи інвалідності. Ми, працівники госпіталів, докладаємо максимум зусиль, щоб не тільки надати ветеранам медичну допомогу, а й вирішити низку їхніх побутових проблем”.

Микола Чабан: “Горбанівський геріатричний пансіонат ветеранів Великої Вітчизняної війни був введений в дію 21 серпня 1991-го. За ці роки накопичено чималий досвід роботи. Тож нині маємо змогу повноцінно опікуватися проблемами ветеранів. Коли людина приходить до нас, то доводиться вирішувати низку питань, і не тільки пов’язаних з її станом здоров’я, а й побутових. На сьогоднішній день у пансіонаті проживають 270 ветеранів війни та праці. 60 відсотків із них – віком понад 80 років. 15 учасників бойових дій живуть в одномісних номерах. Для своїх підопічних намагаємося організувати змістовне дозвілля. З цією метою запрошуємо до нас мистецькі колективи, також купуємо для ветеранів квитки на вистави, концерти. Стараємося забезпечити гідні умови проживання. У нас є вільні місця. Ми готові у будь-який час прийняти людей, адже наші співробітники працюють цілодобово”.

Юридичний захист прав ветеранів

Неля Лисенко: “Інваліди війни до органів прокуратури масово не звертаються. Це, мабуть, свідчить про те, що органи виконавчої влади і місцевого самоврядування вирішують їхні проблеми на місцях. Але коли такі звернення все ж надходять, детально перевіряємо їх. Якщо потрібне прокурорське реагування, вживаємо заходів, поновлюючи порушені права. Приміром, торік до нас звернувся інвалід І групи Великої Вітчизняної війни із Хорольського району стосовно відновлення своїх порушених прав на земельну ділянку. І хоча суд йому відмовив, ми втрутилися у справу, оскільки маємо право робити це на будь-якій стадії розгляду справи. Після ретельного вивчення рішення було прийнято на його користь”.

Людмила Мотощук: “Питання соціального захисту пільгових категорій громадян, у тому числі ветеранів Великої Вітчизняної війни, перебувають на постійному контролі органів прокуратури. Прокурорські перевірки засвідчили, що грубих порушень у цій сфері немає. Трапляються поодинокі випадки порушень щодо своєчасного забезпечення засобами реабілітації, пільгового перевезення. Намагаємося оперативно на це реагувати”.

Микола Ачкасов: “Заходи соціального захисту – один із головних напрямків нашої роботи. Намагаємося працювати якомога ефективніше, щоб не було нарікань з боку ветеранів. Наш принцип – іти назустріч людям. Адже вони заслужили надійний соціальний захист”.

Микола Шабалтій: “Підтримка ветеранів повинна бути не на словах, а на ділі. У Кобеляцькому районі цю істину стверджуємо конкретними справами. Зокрема нещодавно було придбано транспорт для ветеранської організації. Підтримуємо усі ініціативи і пропозиції ветеранів. Так, восени на чергову річницю визволення Полтавщини від німецько-фашистських загарбників у Біликах було відкрито пам’ятник жінці-матері. Спонсоруємо поїздки хору ветеранів, придбання костюмів. Робимо низку інших важливих справ”.

***

Олександр Коваль: “Нині при органах виконавчої влади, зокрема у Пенсійному фонді, головних управліннях охорони здоров’я, соціального захисту, безкоштовно діють “гарячі” телефонні лінії, куди можна додзвонитися із будь-якого куточка області.

Полтавщина першою в Україні почала реалізовувати програму “Турбота”. У її рамках була створена мережа будинків ветеранів колгоспної праці (так вони тоді називалися). На початок 1990-х років їх налічувалося 196. Проте реорганізація сільськогосподарських структур, зміна форм власності призвели до того, що кількість таких установ значно скоротилася. Їх почали передавати на баланс сільських і селищних рад. І навіть якщо закривалися такі будинки, це ще не означає, що ветеранів залишили напризволяще. Розширялася мережа територіальних центрів обслуговування. Загалом ветерани постійно знаходяться під патронатом системи соціального захисту населення. Роботу в цій сфері будемо поліпшувати і надалі”.

Від редакції. Усі учасники засідання за “круглим столом” привітали передплатників, читачів Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”, полтавців із світлим святом нашого народу – Днем Перемоги, побажали міцного здоров’я, благополуччя і добробуту.

Найщиріші побажання з нагоди Дня Перемоги шлемо великій родині наших шанувальників і ми, працівники редакції.

Висловлюємо подяку нашим колегам із ОДТРК “Лтава”, телестудії “Місто”, ОКІА “Новини Полтавщини”, газети “Коло” та інтернет-видання “VPoltavе.info” за інформаційну підтримку в проведенні “круглого столу”.

Анатолій ВАСЕВИЧ
Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”