Та згодом Семанюк став одним із перших учнів гімназії. У старших класах юнак розпочав свою літературну діяльність. Влітку 1895 року написав драму “Несамовиті” й надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом “Зоря”. Хоч драма й була оцінена рецензентом позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не вийшла, згодом текст її майже повністю загубився.

1896 року І.Семанюк виїжджає до Відня, щоб продовжити навчання в університеті. Пізніше в “Автобіографії” Черемшина писав: “Права учився я у Відні для хліба, а більше займався літературою та просвітою”, “зачитувався в красному письменстві німецькому та російському”. В травневій книзі “Літературно-наукового вісника” за 1899 рік, редагованого Іваном Франком, було надруковано два його “образки з гуцульського життя” – “Святий Николай у гарті” й “Хіба даруймо воду”, – які засвідчили появу нового письменника-реаліста. Упродовж двох наступних років у цьому ж виданні та чернівецькій “Буковині” була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника – “Карби”. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.

1906 року він перебрався до містечка Ділятин, де працював адвокатом шість років. Потім відкрив власну адвокатську канцелярію в місті Снятин і тут залишився до кінця життя, захищаючи селян від австро-цісарської і польсько-шляхетської сваволі.

Після “Карбів” у творчості Черемшини тривала довга перерва. З 1919-го почали з'являтися його оповідання, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями Першої світової війни. Третій тематичний цикл становлять оповідання про життя селянства під гнітом польської влади.

Тогочасна критика відзначала високу майстерність письменника і багатство народної, часто ритмізованої мови. Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшину, зважаючи на спільне їхнє селянське походження й тематику творчості та дружні особисті зв'язки, в історії літератури часто об'єднують під назвою “покутської трійці”.

У 1925 році в Києві вийшла збірка новел Марка Черемшини “Село вигибає”. Окрилений цим успіхом, письменник активно займається літературною творчістю, готує нову книгу. Та всі його творчі плани обірвала раптова смерть. Нові дві збірки оповідань вийшли у видавництві “Книгоспілка” 1929 року вже посмертно.

Нині на батьківщині письменника, в селі Кобаки Косівського району, в його рідній хаті діє музей. Є музей Марка Черемшини і в містечку Снятин на Івано-Франківщині.