Але в даному випадку не слід поспішати звинувачувати незадоволену дружину в егоїзмі й черствості. Давайте спробуємо розібратися… Так, Сергій справді любить свою дружину, шанує її (ми говоримо про ситуацію, коли це саме так), але говорить із нею не тією “мовою”, котра їй найбільш близька й зрозуміла. Її “мова любові” – якісний час. Насправді для того, щоб Марина почувалася цілком щасливою, їй потрібно зовсім небагато – щоб чоловік приділяв їй трохи більше часу. Але тут не йдеться про звичні побутові справи, як­от ходіння разом по магазинах або вечеря, хоча це теж непогано. Потрібно приділяти одне одному безроздільну увагу під час перебування разом. Головне – спілкуватися, щиро цікавитися справами одне одного. При цьому не обов’язково багато говорити (тим паче, що більшість чоловіків до цього не звикли) – можна просто уважно слухати. Час від часу варто ходити разом у кафе, кінотеатр, виїжджати на природу чи просто прогулюватися в парку, нікуди не поспішаючи. Зрозуміло, що іноді доволі важко знайти бодай вільну хвилину, не говорячи вже про кілька годин. Але, погодьтеся, заради миру й затишку в родині слід жертвувати чимось менш важливим, наприклад, справами. Тим більше, що зовсім не обов’язково (хоча й бажано!) щодня витрачати на спілкування зі своєю близькою людиною по кілька годин. Це може бути зовсім нетривалий проміжок часу, але він має цілком належати їй, як і ваша увага. Тож слід наголосити, що ключовим аспектом якісного часу є близькість.

Мова №3: подарунки

Робити одне одному подарунки від щирого серця – вияв любові у матеріальному вимірі. Тому мова подарунків – дуже символічна. Згадаймо весільну церемонію: вона передбачає обмін обручками. Цей ритуал – візуальний, зовнішній вияв готовності й бажання двох людей пов’язати свої життя, подарувати себе одне одному. Або – мова квітів. Одні з них символізують палку пристрасть, інші – скромну симпатію…

Є серед нас люди, для яких візуальні символи любові (наприклад, подарунки) набагато важливіші за інші. Ось чому ставлення до обручок у людей різне: одні не знімають їх після весільної церемонії аж до смерті, а інші рідко надягають. Зовсім не обов’язково це означає, що людина перестала цінувати шлюб, просто, можливо, зовнішні прояви любові для неї не надто важливі.

Подарунки різняться за розмірами, кольорами, призначенням, вартістю. Але для людини, котра найкраще сприймає і розуміє саме цю “мову кохання”, їхня вартість не має великого значення. Головне – робити їй подарунки від щирого серця, звісно, певною мірою враховуючи її вподобання. Так, чоловікові, для якого головна “мова кохання” – подарунки, можна яскраво заявити про почуття, подарувавши йому роликові ковзани, про які він мріяв із дитинства. Жінка, яка говорить “мовою подарунків” і любить квіти, буде безмежно рада отримувати їх не лише на свята, а й у будні, так би мовити, без особливого приводу. Причому це не обов’язково повинні бути оберемки троянд серед зими. Ніжна й романтична натура з вдячністю прийме від коханого чоловіка скромний букетик первоцвітів чи кілька гілочок верби, вкритих пухнастими “котиками”. До речі, квіти для подарунка можна не лише купити, а й виростити самому, намалювати чи сфотографувати. Навіть недорогий, але зроблений своїми руками подарунок, презентований із найкращими і найщирішими емоціями, здатен розповісти про почуття надзвичайно багато. Не забуваймо про це…

(Закінчення – у наступному номері додатка).