Це допускається у разі систематичної руйнації чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил співжиття, коли заходи запобігання й громадського впливу виявилися безрезультативними; виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення; виселення громадян у разі визнання ордера недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які його одержали; систематичного здавання в піднайм об’єкта нерухомості, який перебуває в державній або комунальній власності, для отримання нетрудових доходів.
Чинним законодавством, зокрема ст. 132 Житлового кодексу України, передбачено вичерпний перелік підстав, через які осіб може бути виселено з гуртожитку. Так, сезонні, тимчасові працівники й особи, які працювали за строковим трудовим договором, котрі припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах та вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням. Інших працівників, які поселилися в гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Варто зазначити, що осіб, які припинили роботу через інші підстави, ніж ті, що зазначені вище, а також осіб, перелічених у ст. 125 Житлового кодексу України, може бути виселено лише у разі надання їм іншого жилого приміщення. Іншою підставою для виселення осіб із гуртожитку є знесення будинку або його переобладнання (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок загрожує обвалом. При цьому особам, яких виселяють, надається інша жила площа в гуртожитку або інше приміщення.
Тож підставами для виселення дописувача з гуртожитку не можуть бути заборгованість по комунальних платежах та зміна власника гуртожитку.
На запитання відповідав юрист
Павло КОРОТИЧ.