Напередодні цього заходу ми поспілкувалися з одним із його організаторів, відомим полтавським карикатуристом Михайлом Шлафером.

– Традиційною темою Полтавського конкурсу карикатур “Карлюка” завжди був світ Гоголя, – розповідає Михайло Львович. – Але цьогоріч ми вирішили об’єднати зусилля із херсонським фестивалем “Гоголь-фентезі”. А оскільки через кілька місяців стартує Євро-2012, то футбол і став головною темою виставки. Уже провели перший етап конкурсу, в якому взяли участь понад 600 художників із 54 країн світу. 200 найбільш вдалих робіт буде представлено 1 квітня у Полтаві. Паралельно проходитиме другий етап конкурсу. Згодом серед тем з’являться й дружні шаржі на футболіста Євро-2012 та допомогу волонтерів під час матчів. Дану виставку підтримало керівництво футбольного клубу “Ворскла”, ФК “Карлівка” і ФК “Заря-Ворскла”. Планується, що відкриватимуть її представники “Ворскли” і “Шахтаря”, матч між якими відбудеться 1 квітня в Полтаві.

– Михайле Львовичу, для майстра такого жанру чим є карикатура?

– Це стиль життя і мислення, що дано Богом і без чого жити не можна. Якщо така людина навіть не працює за спеціальністю, вона продовжує малювати карикатури.

– Які карикатури, на Вашу думку, найбільше подобаються широкому загалу?

– Неможливо, щоб подобалися карикатури усіх художників. І нереально, щоб сприймалося геть усе. Із 200 робіт, які ми, приміром, пропонуємо на суд глядачів, окремій людині може сподобатися десять, двадцять, тридцять. Це – цілком нормально, бо гумор кожен розуміє по-своєму. А наша справа – донести широку палітру жартів.

– Гумористи по життю такі ж веселі люди, чи вони “виливаються” тільки на папері?

– Життя кожен гуморист сприймає із певною часткою гумору та сміху, але й по-філософськи. Смішні речі він часто розповідає із серйозним виразом обличчя, бо це для нього – норма.

– Наостанок хотілося б почути анекдот чи якусь смішну історію від Михайла Шлафера.

– Класичний анекдот. Лікар проводить обстеження. Каже пацієнту: “Ну що, здається, пульс у вас в нормі”. “Ні, лікарю, – заперечує той, – візьміть іншу руку, це – протез”.

– До речі, наскільки мені відомо, у Вас є добірка карикатур, присвячених медичній тематиці.

– У мене є персонаж – лікар Капець. Наприклад, сидить лікар біля ліжка хворого, який слабким голосом питає: “А Капець – це ваше прізвище?” “Ні, – чує у відповідь, – це – ваш діагноз”. Або ще: “Лікар – хворому: “Скуштуйте хоча б ложку”. І хворий з’їдає її”. Подібні історії розповідають мені друзі. І я їх збираю. Незабаром планую видати книжку.