скресла крига щодо прива"

тизації так званих малосіме"

йок. Міськвиконком ухвалив

перше рішення щодо видачі

документів на приватизацію

447 кімнат. Цей процес у місті

дещо затягнувся і вже має

свою історію. Деякі її сторінки

навіть нагадують детективні

сюжети. Зокрема, коли розпо"

чалася “інвентаризація” меш"

канців. Тоді претендентів на

приватизацію не тільки ре"

тельно порахували та переві"

рили щодо реального прожи"

вання у малогабаритних кім"

натах, а й зобов’язали надати

усі необхідні документи, які б

гарантували таке право. Крок

влади виявився виправданим,

адже частину кімнат дехто

здавав у найм, давно мешкаю"

чи при цьому в родичів чи в ін"

шому житлі. Без судових позо"

вів і виселень тоді не обійшло"

ся, але порядок вдалося на"

вести.

Власне Закон України “Про

забезпечення реалізації жит"

лових прав мешканців гурто"

житків” Верховна Рада України

ухвалила ще у вересні 2008

року. Вже з того часу мешкан"

ці гуртожитків Кременчука, які

на законних підставах не мен"

ше 5 років зареєстровані та

фактично в них проживають і

при цьому не мають іншого

власного житла, були готові

реалізувати своє законне пра"

во. Втім, до цього виявилася

неготовою влада – як місцева,

так і обласна. Дворічне листу"

вання Кременчуцького міськ"

виконкому з облдержадмініс"

трацією щодо оперативного

затвердження тарифів на

оформлення приватизаційних

документів у гуртожитках так і

не дало результату. На думку

головного управління житло"

во"комунального управління,

проблема у Кременчуці наду"

мана, і жодних додаткових

розцінок для проведення при"

ватизації затверджувати не

потрібно, з чим ніяк не погод"

жувалася міська влада, поси"

лаючись на норми закону. Од"

нак ухвалений у вересні 2011

року Закон України “Про вне"

сення змін і доповнень до де"

яких законодавчих актів Украї"

ни щодо вдосконалення пра"

вового регулювання забезпе"

чення реалізації житлових

прав мешканців гуртожитків”

передбачив обов’язкову пере"

дачу гуртожитків державної

форми власності, які знаходи"

лися на балансі підприємств, у

власність територіальних гро"

мад із подальшою їх привати"

зацією та визначив порядок

цієї процедури. Мешканці за"

спокоїлися, адже відтепер їх

ніхто не може виселити з при"

міщень, в яких вони прожива"

ють на законних підставах. З

іншого боку, вони прагнуть

приватизувати хоч і невелич"

ке, але все ж своє житло.

Міськвиконком, озброїв"

шись новим Законом, вирішив

самостійно ухвалити рішення

щодо проблематичного тари"

фу, доручивши оформлення

необхідних для приватизації

документів управляючим ком"

паніям і житлово"комунальним

підприємствам. Варто заува"

жити, що тимчасовий тариф

виявився значно помірковані"

шим від попередніх намірів,

якщо згадати, що стартував

він із 500 грн. Однак у кінцево"

му підсумку зупинилися на

рівні 140 грн.

Здавалося б, усі учасники

приватизаційного процесу

цілком задоволені. Однак про"

куратура Кременчука рішення

міськвиконкому визнала неза"

конним і внесла свій протест

щодо перевищення ним пов"

новажень. На думку правоохо"

ронців, встановлення таких

тарифів усе ж є повноважен"

ням облдержадміністрації. Ра"

зом із тим вони наголошують,

що відсутність тарифу не є

підставою для відмови у при"

ватизації кімнат, тобто міська

влада не має права гальмува"

ти приватизацію.

Як з’ясувалося, у Полтаві

саме так і чинять – у міськви"

конкомі таку адміністративну

послугу взагалі надають без"

коштовно. Натомість у Кре"

менчуці на з’ясування стосун"

ків витратили майже три роки і

нарешті створили при міськ"

виконкомі громадську комісію

з житлових питань, яка й має

розглядати кожну подану зая"

ву та пакет необхідних доку"

ментів. А вже після такого роз"

гляду міськвиконком ухвалює

остаточне рішення. Щоправ"

да, не кожному претенденту

“вмикають зелене світло”. Де"

кому доводиться додатково

збирати різні документи, а де"

кому – й відстоювати своє

право на приватизацію у суді

та інших інстанціях.

Нині 16 із 30 міських гурто"

житків цілком готові до прива"

тизації. Щодо інших 14, то

міська влада ще не визначила"

ся, чи варто їх усі залишати в

раніше затвердженому списку

приватизації. Головний аргу"

мент – місто потребує соці"

ального житла, зокрема для

молодих спеціалістів. Нато"

мість такий статус раніше от"

римав тільки один гуртожиток

– по провулку Толстого, 36.

Однак у статті 10 Закону Укра"

їни “Про забезпечення реалі"

зації житлових прав мешканців

гуртожитків” чі
тко вказано, що

статус гуртожитків, на які по"

ширюється дія цього Закону,

після прийняття відповідною

місцевою радою рішення про

їх приватизацію або про на"

дання їм статусу житла соці"

ального призначення не може

бути змінено, крім випадку

визнання гуртожитку (як ціліс"

ного майнового комплексу

або його відокремленої части"

ни) аварійним чи непридатним

для проживання людей.

Вочевидь, приватизація гур"

тожитків у Кременчуці трива"

тиме ще довго, адже дійти до

фінішу вдасться не всім.