Так сталося, що ще в юності Амеріго Веспуччі брав участь в оснащенні другої та третьої експедицій Колумба, познайомився зі знаменитим мореплавцем і з того часу мріяв про далекі подорожі. Успіх мореплавця вселив у Амеріго задум познайомитися з “нововідкритою” частиною світу, який він втілив, ставши учасником кількох походів до Вест-Індії, як тоді називали Америку.

Повернувшись зі свого першого плавання до Нового світу, Веспуччі перейшов на вигіднішу службу в Португалії. Саме в цей час у західну Індію вирушала експедиція Вінсенте Пінсона, до якої приєднався і Веспуччі. Мандрівники причалили спочатку до уже відомих островів у Карибському морі, потім попрямували на південь – до інших територій, де відкрили дельту якоїсь річки. Це була Амазонка. Але Пінсон не зацікавився випадковим відкриттям і повернувся на батьківщину. У 1501 році Веспуччі знову вирушив на захід на португальському судні як астроном. Цього разу кораблі експедиції підійшли до суші, до крайнього східного мису материка. Мореплавці дали йому назву мис Рока, яку він має і тепер. Далі експедиція пішла вздовж берега на південь і незабаром опинилася біля гирла річки, яку було названо Ріо-де-Жанейро, що означає Січнева річка (тоді було 1 січня). Веспуччі став також свідком відкриття річки Ріо-де-Ла-Плата, земель Патагонії, холодного острова Південна Георгія. Під час подорожі Амеріго Веспуччі записував свої спостереження, складав карти узбережжя і невідомого європейцям зоряного неба південної півкулі. Веспуччі побував у Бразилії ще два рази: в 1503 та 1504 роках. Обидві експедиції очолював досвідчений мореплавець Гонсало Коельо, метою їх було детальне дослідження узбережжя. Але жодна з них не принесла яких-небудь вагомих результатів – мандрівники не дійшли далі берегів теперішнього бразильського штату Парана. Експедиції не принесли удачі Веспуччі, але вони ще більше зміцнили його в думці, що Новий світ – не Азія. У 1504 році він написав про це своєму другові в Італію.

Повернувшись до Європи, Веспуччі зустрівся у Севільї з Колумбом, який запропонував йому перейти на іспанську службу. Веспуччі був уже відомим у Європі завдяки своїм листам та коментарям, які були присвячені відкриттям на заході, тому залучення його на службу було вигідним для Іспанії. Веспуччі прийняв запрошення і 1505 року переїхав до Королівства Іспанії. Останні чотири роки життя (1508–1512) Амеріго Веспуччі займався складанням глобусів та карт на матеріалах іспанських експедицій. Багато праці він доклав до створення загальної секретної карти відкритих земель. 22 березня 1508 року був призначений головним керівником подорожей, що відправляються до Індії. Помер 22 лютого 1512 року в Севільї.

Ідея увіковічити пам'ять великого дослідника виникла у Лотарингії. Видатний географ Мартін Вальдзеємюллер надрукував 1507 року книгу "Вступ до космографії", побудовану на повідомленнях Веспуччі про країни, розташовані на західному узбережжі Атлантичного океану, і назвав нову частину світу Америкою. Незабаром у різних країнах, де видавалась книга Вальдзеємюллера, вийшло кілька карт, на яких Новий світ названо Америкою. На більшості карт ця частина світу відокремлена протокою від земель, відкритих Колумбом. Таким чином, спершу назва Америка стосувалася лише Південної Америки. У 1538 році вийшла карта світу, а в 1541-му – глобус видатного голландського картографа Меркатора. На них уже було зображено обидва материки під загальною назвою Америка. Ім'я Амеріго Веспуччі назавжди залишилося на географічній карті світу.