Пошанувати ювіляра завітали і заступник голови облдержадміністрації Борис Галушко, представники міської та Крюківської районної влади, ветерани, працівники вагонобудівного заводу та родичі.

Іван Самокрик – людина, про життя якої можна написати не одну книгу, тому і його ювілей – подія не тільки особиста, а й громадська. Живою легендою вагонобудівників назвав його Володимир Приходько у вітальному слові, адже вся родина ветерана тісно пов’язана з найстарішим підприємством Кременчука. Ще наприкінці ХІХ століття Самокрики працювали на заводі. Батько Івана Георгійовича був столяром. Іван Самокрик, як і його син, – інженер-будівельник. Дружина ветерана, Ольга Василівна, також працювала конструктором на Кременчуцькому вагонобудівному заводі.

Іван Георгійович Самокрик на вагонзавод прийшов 1932 року після закінчення Кременчуцького будівельного технікуму й залишається відданим підприємству все життя. Мирну працю Іванові Самокрику довелося переривати тричі. Спочатку його призвали до лав Червоної Армії, де після закінчення курсів радіотелеграфістів у Казахстані призначили командиром взводу й направили на службу на радянсько-польський кордон. Вдруге одягти військову форму довелося 1939 року, щоб упродовж чотирьох місяців охороняти східні кордони. А в серпні 1941 року він брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками в складі Кременчуцької дивізії народного ополчення. Три дні заводчани утримували наступ ворога, що дало змогу  евакуювати не тільки основне обладнання підприємств, а й мешканців міста. Про це згодом він написав у вірші “Воскресла пам’ять”, на 99-му році життя. Не варто дивуватися, адже Іван Георгійович має справді унікальну пам’ять. Він до дрібниць пам’ятає майже все, що відбувалося у його житті. Сім років тому ветеран почав писати мемуари, вірші, байки, афоризми. Залишившись майже два десятиліття тому вдівцем, освоїв домашню кухню, досить майстерно пече пиріжки, вирощує городину. У власноруч збудованому великому й просторому будинку завжди порядок і затишок. За щиру вдачу й небайдужість його всі люблять і поважають. Напередодні століття міська рада Кременчука відзначила ветерана почесним знаком “За заслуги перед містом”. Нащадок козацького роду, Іван Георгійович Самокрик має звання полковника Українського козацтва, а з нагоди ювілею його удостоєно ще й звання академіка Міжнародної академії козацтва та нагороджено медаллю “Честь. Доблесть. Слава”. Ветеран війни та праці має ряд бойових і трудових нагород.

Заступник голови ОДА Борис Галушко, який також свого часу працював на вагонобудівному заводі, щиро зізнався, що з таким активним сторічним ювіляром спілкується вперше. Він передав ветерану вітальну адресу та грошову винагороду від Президента України Віктора Януковича та голови облдержадміністрації Олександра Удовіченка. Володимир Приходько та голова профспілкового комітету Віталій Хілобоченко вручили ювілярові від акціонерів публічного товариства автоматичну пральну машину й великий торт. Багато різних подарунків отримав того дня Іван Самокрик, але найголовнішим із них було відчуття своєї потрібності й значимості як у виробничому, так і в громадському житті заводу, міста. Усім присутнім на святі ювіляр побажав активного довголіття.