Говорити сьогодні про Всеукраїнський референдум 1991 р. винятково як про окремий захід було б не зовсім правильно, оскільки він пов’язаний із багатьма іншими знаковими подіями нашої історії і є логічним завершенням існування цілої епохи.
Після провалу московського путчу (ДКНС) у нашій республіці створився сприятливий момент для утворення власної держави. Тож, ураховуючи соціально-політичну ситуацію, республіканський парламент 24 серпня 1991 р. майже одноголосно ухвалив Акт про незалежність України, водночас визнав за необхідне провести 1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності та вибори Президента України (до речі, вперше у нашій історії). Відтоді усе суспільно-політичне життя у республіці підпорядковувалося організації саме цього всеукраїнського заходу. Адже для провідних політиків, що стояли на позиціях повної незалежності, його результати були особливо важливі, щоб перекреслити результати іншого (союзного) референдуму 17 березня 1991 р.
Намагаючись проводити політику в інтересах власного народу, Верховною Радою України вже 4 вересня 1991 р. було прийнято історичне рішення – про підняття національного прапора над будинком українського парламенту. Певною мірою це стало своєрідним сигналом для прийняття аналогічних рішень у багатьох обласних центрах, у тому числі й у Полтаві, де 7 вересня синьо-жовтий прапор було урочисто піднято над будинком міськради, а наступного дня – на щоглі біля кінотеатру ім. І. П. Котляревського. Цими діями як у золотоверхому Києві, так і на місцях започатковувалася відмова держави, що народжувалася, від радянської символіки.
Та це був лише початок. 9 вересня 1991 р. на території республіки було запроваджено обіг купонів багаторазового використання, що знаменувало факт виходу України з рубльової зони, 8 жовтня 1991 р. ухвалено Закон “Про громадянство України”, а 7 листопада 1991 р. – “Про державний кордон”. Отже, ще до Всеукраїнського референдуму створювалися сприятливі соціально-політичні та економічні передумови для перетворення України із союзної республіки на самостійну державу, водночас на усіх рівнях формувалася відповідна громадська думка.
Значна робота щодо організації проведення Всеукраїнського референдуму відбувалася безпосередньо на місцях. Так, Полтавською обласною радою були прийняті рішення від 2 вересня 1991 р. №21 “Про збільшення кількісного складу окружної виборчої комісії по виборах Президента України по Полтавському виборчому округу №17”, розпорядження від 15 жовтня 1991 р. №19 про покладення на обласну виборчу комісію по виборах депутатів обласної ради народних депутатів ХХІ скликання повноважень по проведенню на території області Всеукраїнського референдуму та створення дільничних комісій. Незабаром було створено обласну оперативну групу з надання допомоги окружній комісії у забезпеченні своєчасного одержання, опрацювання і подачі даних по виборах Президента України та проведення Всеукраїнського референдуму, вирішено низку питань матеріально-технічного забезпечення заходу (зокрема створено 1328 дільниць, виготовлено бюлетенів для голосування у кількості 1 383 000 прим. та ін.).
Та найголовніше – на всіх рівнях провадилася активна інформаційна робота серед населення, і насамперед – серед керівників області. Практичні питання щодо організації роз’яснювальної роботи у зв’язку із проведенням референдуму в питанні про проголошення незалежності України були розглянуті 20 листопада 1991 р. на обласній нараді керівників місцевих рад народних депутатів області, підприємств, колгоспів, радгоспів, установ і організацій. А 28 листопада 1991 р. на засіданні виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів були прийняті надзвичайно важливі ідеологічні рішення: “Про звернення облвиконкому в зв’язку з проведенням Всеукраїнського референдуму” та “Про встановлення синьо-жовтого прапора біля будинку обласної ради народних депутатів”.
Важливу інформаційно-ідеологічну роль виконували як республіканські, так і місцеві періодичні видання (“Зоря Полтавщини”, “Комсомолець Полтавщини”, “Полтавський вісник”), які на своїх шпальтах восени 1991 р. порушували актуальні суспільно-політичні питання, оприлюднювали матеріали державницького спрямування, публікували звернення народних обранців, думки відомих та авторитетних людей України, краю. Так, у зв’язку з постановою Верховної Ради України “Про проведення Всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України” від 11 жовтня 1991 р. було опубліковано відповідне звернення Верховної Ради України до народу, в якому, зокрема, визначалася історична роль Акта про незалежність та підкреслювалася особлива відповідальність кожного при визначенні свого волевиявлення. У місцевих ЗМІ упродовж листопада 1991 р. були опубліковані: “Звернення Президії Верховної Ради України”, “Звернення виконавчого комітету обласної ради народних депутатів до жителів області”, “Звернення сесії Полтавської міської ради народних депутатів до всіх полтавців”, “Звернення представників робітничих комітетів до трудівників Полтави”, “Звернення колегії обласного управління народної освіти та обласного комітету профспілки працівників освіти і науки до педагогічної громадськості Полтавщини”. Депутати місцевих рад та представники трудових колективів закликали полтавців голосувати за вільну, демократичну Українську державу, за створення таких умов життя та праці, які б відповідали передовсім гідності людини; під час проведення референдуму не допускати проявів будь-яких провокаційних дій. Позитивним результатам референдуму сприяла й активна передвиборна президентська кампанія, учасники якої (В. Б. Гриньов, Л. М. Кравчук, Л. Г. Лук’яненко, Л. І. Табурянський, В. М. Чорновіл, І. Р. Юхновський) одностайно виступали за незалежність України. Враховуючи усі названі факти, а також загальне національне піднесення людей, результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. стали цілком прогнозованими.
За даними ЦВК, 90,32% виборців республіки висловили свою підтримку Акта про незалежність України. Водночас 1 грудня 1991 р. було обрано першого Президента України – ним став Голова Верховної Ради України Леонід Макарович Кравчук, який набрав 19,6 млн голосів виборців (61,59%). Друге місце у виборах зайняв лідер НРУ В’ячеслав Максимович Чорновіл (23,27%).
На Полтавщині у референдумі взяли участь 91,9% виборців, включених у списки для голосування. Підтвердили Акт про незалежність України 94,9% виборців області, які взяли участь у голосуванні, або 1206801 чоловік. Відповіли “Ні!” 44308 виборців, або 3,7%.
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. для нашої країни можна справді вважати подією епохальною. Референдум засвідчив реальну спроможність українського народу самостійно вирішувати найважливіші питання суспільного та політичного життя. У цей перший зимовий день 1991 р. наш народ, використавши сповна свій історичний шанс, мирним, демократичним шляхом відродив ідею перерваної українсько
ї державності.
Рубрика: 
