Зокрема в реконструкцію комплексів вирощування худоби, поліпшення племінної справи, збільшення обсягів виробництва високоякісного молока.

одразу кілька мотивів підштовхнули Віталія та Олександра Ящиків до пошуків того шляху, що вивів створене молодшим із братів, Олександром, у 2007 році селянське фермерське господарство “Леляківське” на новий рівень. Сторонньому, не познайомившись із Ящиками ближче, певно, й неможливо визначити, який із тих мотивів головний: особистий, професійний, господарський?..

– Наш батько Михайло Левкович 25 років життя віддав керівництву місцевим колгоспом імені ХХІІ з’їзду КПРС, згодом – КСП “Україна”, – згадує Віталій Ящик, – а відійшов у інші світи, коли все, що так довго й наполегливо ним напрацьовувалось, уже реорганізовували-руйнували.

На прагненні розвивати в “Леляківському” тваринництво позначились і спеціальність Олександра Ящика (ветлікар), і звичайний господарський підхід братів до справи. Обидва переконані, що повноцінне сільгосппідприємство не може існувати без поголів’я ВРХ. Навіть у фермерському господарстві, в обробітку якого невдовзі було вже 600 га землі, утримувалося 40 голів худоби. Два роки тому СФГ “Леляківське” реорганізовано в однойменне ТОВ. Саме відтоді, з приходом інвестора, який справді вболіває за справу, й почалося впевнене нарощення потужностей господарства. Олександр Михайлович став директором, Віталій Михайлович – директором із питань розвитку підприємства. Передусім взялися за реконструкцію тваринницьких комплексів. Це сьогодні тут ферма з пластиковими вікнами, а ще кілька років тому в напівзруйнованих приміщеннях росли чагарники та бур’яни.

– Починали з кладки цегли, робили покрівлю. До речі, приміщення, а їх тут шість, ми викупляли в так званих ліквідаторів колишнього КСП. І ціна кожного, незважаючи на те, що їх майже повністю розібрали люди, які з руйнацією господарства залишились без роботи, становила від 40 до 60 тисяч гривень. До кінця року плануємо реконструювати вже й четверте приміщення, – розповідає Віталій Ящик. – Головною подією для підприємства стало придбання в 2009 році півтораста племінних нетелів. Це великі кошти – близько 3 мільйонів гривень. Наступного року докупили ще 50 голів.

Сьогодні в “Леляківському” – 230 дійних корів. Не складно підрахувати, що річний показник середніх надоїв від кожної з них становитиме близько 6 тисяч літрів. В іншого поголів’я – 5,4–5,5 тисячі літрів. Навесні дійне стадо поповниться, адже нині в господарстві – 70 тільних телиць.

Варто зазначити, що в “Леляківському” ретельно продуманий раціон годівлі корів. Наприклад, заготівлю соковитих кормів проводять за сучасними технологіями, що передбачають і відбір потрібних гібридів кукурудзи, й найкоротші терміни її закладання (імпортна техніка дозволяє протягом 4 днів закласти 5 тисяч тонн), і витримку певних показників вологості, й зберігання у накритих спеціальною плівкою силосних ямах. Не менш ретельно займаються і заготівлею концкормів.

– Особливо уважно підходимо до аналізу кормів, щоб додати якраз ті інгредієнти, котрі забезпечать високі показники жиру та білка в молоці. Нині масова частка жиру становить 3,6 – 3,8 відсотка, білка – 3,1 – 3,15 відсотка, тоді як базисна норма – 3,4 та 3 відсотки відповідно.

Розуміючи, наскільки актуальними сьогодні є санітарні вимоги до самого процесу доїння, в корівниках встановили молокопроводи, працюють холодилки. Коли вдасться реалізувати плани щодо збільшення дійного стада до 600 корів, встановлять і доїльний зал.

– Прикро, – продовжує Віталій Михайлович, – що немає ні обіцяних державою дотацій на літр молока, ні відшкодувань за реконструкцію приміщень. Хотілося б справедливішого ставлення, адже є багато сильних сільгосппідприємств, які на розвиток тваринництва жаліють кошти. Ми ж не шукаємо найлегших шляхів, намагаємося відповідати нагальним потребам галузі. Втім, варто зазначити, що для реалізації наших планів із нарощення поголів’я ВРХ, цілком закономірно, потрібно буде вирішити і складне питання з розширенням площ орендованої землі сільськогосподарського призначення. Сьогодні ми обробляємо 1380 гектарів ріллі.

На понад 50% площ “Леляківське” вирощує кукурудзу. Вистачає і на заготівлю кормів, і на реалізацію. Цьогорічний врожай качанистої – 100 центнерів із гектара. Тож доводиться, як і багатьом іншим господарям, констатувати, що елеватори не справляються з високим валом зерна. Пайовикам підприємство виплачує по 5% вартості орендованої земельної частки, на рівні району це високий показник. Працюють у господарстві 50 осіб, і нині йдеться тільки про розширення колективу: потрібні й механізатори, і водії.

Звикає “Леляківське” й до ролі спонсора – допомога місцевій школі, обслуговування системи водопостачання села, яка, до речі, перебуває на балансі сільради. Планує посприяти зробити вуличне освітлення, поточні ремонти доріг… Власне, все це – ті ж клопоти, про які брати Олександр та Віталій Ящики не раз чули від батька в часи, коли про розвиток місцевого господарства дбав він.