– Ми утримуємо близько 800 голів ВРХ, із них 275 –корови. Два роки маємо статус племінного господарства з розведення корів української чорно-рябої породи, – розповідає директор СТОВ “Вітчизна” Володимир Литвин. – У цьому році вперше реалізували 25 нетелей. За відгуками, які ми отримали, покупці задоволені. Тож і стадо розширюємо, і “живі” гроші маємо. Є відповідний рівень знань, технології забезпечення молодняком, і вважаємо, що наші тварини не гірші від придбаних в інших регіонах. Генетика майже однакова, лише різні умови утримання. Якщо технології в господарстві на рівні голландських, німецьких чи американських ферм, то і віддача від наших корів практично така сама.

Досвідчений господарник Володимир Іванович має власну, загалом критичну, точку зору на процеси, що відбуваються в галузі.

– Держава поки що практично не сприяє розвитку тваринництва у тому розумінні, в якому я його бачу. І не тільки я, але й інші керівники-аграрії, які не входять ні в які холдинги чи вертикальні структури, а господарюють самостійно. Все робиться для ринку землі й великих корпорацій, за якими наші урядовці бачать майбутнє України. І не помічають чомусь господарств середнього, так би мовити, формату. Жодної копійки за 2010–2011 роки ми не отримали. Складається враження, що дехто хоче позбутися таких, як ми, аби під ногами не плуталися у монополістів на землю.

Та, попри все, у СТОВ “Вітчизна” не втрачають оптимізму й віри в землю-годувальницю. Тут обробляють 2754 гектари. Розвивають рослинництво за багатьма напрямками – зернові, технічні культури, кормова сівозміна. Вирощують соняшник, цукровий буряк, кукурудзу, круп’яні, бобові й злакові культури. Урожайність вища, ніж торік: постаралися і люди, і природа, вважає Володимир Литвин.

У товаристві є повний набір техніки, яка потрібна для сільськогосподарського виробництва, – важкі та середні трактори, зернозбиральні, бурякозбиральні комбайни, агрегати для приготування кормів.

Нині капітально ремонтують і реконструюють тваринницькі приміщення. Зокрема кипить робота в телятнику, де розширюють площі для утримання молодняку. В планах – і розширення свиноферми, на якій зараз утримують півтисячі голів. Радують своїми виробничими успіхами доярки. Досить сказати, що річний надій молока від кожної корови в середньому становить 6400–6600 кілограмів.

Керівник і спеціалісти “Вітчизни”, переймаючи досвід передових племгосподарств, побували не в одній країні. Які технології сподобались і що саме вдається запровадити?

– Коли запускали у себе доїльний зал у 2006 році, ми вважали достатнім обладнати дешевший за ціною, але із ручним управлінням. До певної кількості тварин і поки не було статусу племінного господарства нас такий зал цілком влаштовував, – розмірковує директор. – Але якщо кожну корову тепер маємо контролювати, фіксувати в молоці кількість білка, жиру, процес росту надоїв, продуктивність тощо, то потрібен уже інший технічний рівень. Третій рік працюємо з Кременчуцьким міськмолокозаводом, який входить у структуру корпорації “Данон” і використовує нашу продукцію для дитячого харчування. Тобто питання якості – першочергове. Щодня проходимо тести контролю молока за багатьма показниками. Водночас удосконалюємо і свою систему контролю якості доїння, стану здоров’я тварин. Приміром, нещодавно робили аналіз на комп’ютері: яких мікрокомпонентів не вистачає в кормах, щоб збільшити віддачу від поголів’я. Адже досвід Росії, Білорусі, США, Канади свідчить, що при збільшенні обсягів виробництва тільки з допомогою електроніки можна якісно управляти поголів’ям.

Ось так, набуваючи власного досвіду і враховуючи помилки, активно запозичуючи все краще в інших, і господарюють у “Вітчизні”. Бо вже переконались: щоб не відставати від лідерів, треба рухатись вперед, не зупиняючись.