За цим – і моральна, і матеріальна віддача, визнання значимості праці сільського трудівника.

Одна зі складових такого успіху – сучасний тваринницький комплекс агрофірми. Керівник галузі тваринництва Сергій Телюк розповідає, що нині в господарстві утримується майже 6 тисяч голів ВРХ, у тому числі 2220 корів, 4200 свиней, понад 11 тисяч голів птиці, є отара та пасіка. За десять місяців у господарстві надоїли майже дванадцять тисяч тонн молока, а на кожну корову, за підсумками року, очікують в середньому по вісім тисяч кілограмів.

Кількісні показники переконливо характеризують технічний рівень виробництва. На фермах застосовуються найсучасніші технології й обладнання американського та французького виробництва, система молокопроводів унеможливлює будь-які сторонні контакти. Не менш важлива й повноцінна годівля. Власна рослинницька база забезпечує збалансований і, що не менш важливо, екологічно чистий раціон кормів. Тож не випадково господарство за підсумками відповідних досліджень отримало статус спеціальної сировинної зони з виробництва молока для виготовлення дитячого та дієтичного харчування. В агрофірмі поєднуються традиційні й нові технології, що дає позитивний ефект. Так, неподалік водойми на пасовищі побудували літній табір для утримання і доїння корів із елементами доїльного залу. Це сприяє оздоровленню стада і збільшенню надоїв, раціональному використанню всіх земельних ресурсів.

Та все ж кінцевий результат забезпечують люди. Тут немає проблем із кадрами, бо люди бачать перспективу: пристойну заробітну плату, нормований робочий день, високий рівень механізації, гарантований соціальний пакет. Ми побували на молочнотоварній фермі №1, де працює молодий, злагоджений колектив професіоналів своєї справи, очолюваний Тетяною Кулик. За тридцять років роботи в тваринництві вона не тільки набула досвіду організатора виробництва, але й спізнала всі тонкощі технології. А без глибоких знань не обійтися, адже молочнотоварна ферма є водночас племзаводом із розведення ВРХ української чорно-рябої породи. Високопродуктивне поповнення йде як на відтворення власного дійного стада, так і на продаж.

Свій пріоритет має і свинарство. У “Маяку” з гордістю говорять про те, що не застосовують біодобавок, виробляють лише екологічно чисте м’ясо, яке своїм природним смаком суттєво відрізняється від імпортованого, тож завжди користується попитом у мережі магазинів “Рідне село”. До речі, свинотоварна ферма №1 є племінним репродуктором з розведення свиней великої білої породи.

Відроджують у господарстві й вівчарство. Нещодавно стадо поповнили баранами й вівцями породи таврійські тонкорунні, сподіваючись задовольнити зростаючу на ринку області потребу в баранині. Та й на вовну попит теж стійкий.

У найближчих планах агрофірми – реконструкція і модернізація на СТФ №1 системи утримання свиней, а у Великій Рублівці (територія нещодавно приєднаного підрозділу) відбудують новий молочний комплекс “Годувальниця-2”, оснащений американським обладнанням, із доїльним залом та безприв’язним утриманням.

Голові райдержадміністрації, Герою України, депутату обласної ради Тетяні Корост, звичайно ж, приємно, що Котелевський район сьогодні на Полтавщині – один із провідних у розвитку тваринництва, особливо молочного скотарства. Серед лідерів – ТОВ “Агрофірма “Маяк”, кооператив “Батьківщина”, СТОВ “Правда”, СТОВ “Скіф”, кооператив “Дружба”, фермерське господарство “Мир”.

– Праця трудівників села за їхні терпіння, бережливе ставлення до землі й патріотизм нині заслуговує на найвищу подяку, – наголошує Тетяна Корост, – бо всупереч примхам природи, відсутності належної підтримки і часто непродуманим реформам вони багато років рятують українське село.

На жаль, нині збільшується кількість господарств, які стають заручниками новоспечених тіньових власників. Вони нерідко залишаються невідомими навіть для місцевих органів влади, що теж не сприяє захисту прав селянина та розвитку сільських територій.

Подальший розвиток тваринництва, як і забезпечення продовольчої безпеки держави в цілому, неможливий без виваженої аграрної політики. Тетяна Корост переконана, що зараз ми пожинаємо гіркі плоди попередньої недалекоглядності, свого часу не подбали про ефективне використання земель і взагалі про майбутнє села, про його соціальну сферу:

– Щоб люди мали роботу, своєю працею створювали добробут, необхідно забезпечити зміцнення сільгосппідприємств, створити для селян робочі місця, забезпечити в сільській місцевості нормальне функціонування шкіл, дитсадків, лікарень, розгалужену інфраструктуру. Аби кожен селянин відчував себе справжнім господарем на своїй землі, над цим наполегливо треба працювати.