– На Полтавщині видавничо-поліграфічними підприємствами обласної комунальної власності є видавництва “Гадяч”, “Кобеляки”, “Лубни”, “Поліграфсервіс”, що у Глобиному. Діє також зданий  в оренду на 10 років майновий комплекс “Видавництво “Кременчук”. На колегії йшлося переважно про підсумки роботи за дев’ять місяців поточного року саме цих підприємств. Утім, варто зауважити, що у восьми районах області працюють також  районні друкарні, це база, що теж заснована на комунальному майні, яке передано у власність районних громад.

Головним висновком щодо підприємств, роботу яких підсумовували на колегії, є те, що вони спрацювали без збитків і хоча й із невеликими, але все ж таки прибутками. Вони збільшили обсяги виробництва в порівнянні з минулим роком, і жодне з видавництв не допустило заборгованості із заробітної плати. Звісно, є й висновки про те, над чим потрібно ретельніше працювати.

– Вони стосуються перспектив?

– Так. Є проблеми, пов’язані насамперед із застарілою технікою, яка забезпечує виробничий процес, власне друк газет, книг та іншої поліграфічної продукції. І перспективи щодо поліпшення матеріально-технічного забезпечення поки що не райдужні, адже, зрозуміло, це потребує значних капіталовкладень.

– Миколо Петровичу, чи можуть комунальні підприємства конкурувати з приватними?

– Приватні підприємства, як правило, мають обігові кошти, які залучають, очевидно, й через кредити, закладаючи якесь майно. У поліграфії прорив можна зробити тільки шляхом закупівель новітнього обладнання, запровадження новітніх технологій. Лише тоді реально зробити якісний сучасний продукт.

– У Лубнах учасники колегії, звісно ж, ознайомились із роботою видавництва…

– У роботі колегії взяв участь заступник голови – керівник апарату облдержадміністрації Валерій Пархоменко. І захід пройшов справді не в режимі кабінетної роботи. Ми ознайомилися з виробничими проблемами безпосередньо на місці. Видавництву було запропоновано ще раз звернути увагу на роботу з авторами, адже хороший за змістом продукт відразу стає конкурентоспроможним. Було розглянуто можливості запровадження інших видів господарської діяльності, йдеться, зокрема, про відкриття кіосків чи магазинів, які пропонували б споживачеві продукцію видавництва разом із іншими супутніми товарами. Підприємству бажано також по можливості шукати ефективного інвестора. Власне, ним може стати й сам колектив, якщо візьме видавництво в оренду.

– Серед сприятливих факторів розвитку видавничої справи на Полтавщині є глибокі історичні традиції…

– Це справді так, адже створення першої в Україні друкарні відбулося у 1765 році на теренах сучасного Кременчука. Важливо в історичному контексті й те, що визначний дослідник видавничої справи Василь Доманицький вказував у своїх працях на те, що книговидання в Полтаві та Кобеляках на початку ХХ століття було нарівні з Києвом, Львовом, Харковом.

– Що маємо нині, після того, як в 1990-х роках в Україні загалом щорічно знижувались і кількість найменувань виданих книг, і тиражність?

– Минулого року на Полтавщині видрукувано 224 найменування видань. І ситуація у цій галузі протягом останніх років стабілізувалася. Хоча, звісно, тепер такий важливий показник, як кількість виданих книг на душу населення, становить лише трохи більше однієї книги на особу, втім, падіння більше не спостерігається. Приблизно така ж ситуація і в інших областях України.