Свята Софія добре розуміла, що язичники намагатимуться примусити її дітей відректися від Христа обіцянкою подарунків і всіляких задоволень у цьому житті, тому вона намагалася змалювати ці земні радощі й втіхи негідними християнина, якому уготовано блаженство на Небі. Вона благала їх бути вірними Христу й на порозі смерті.

Мучителі так і не домоглися ні умовляннями, ні катуванням від Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії зречення Христа. Дітей усікли мечем, а свята мати, перенісши невимовні душевні страждання, стала справжньою мученицею без пролиття крові. Вона поховала дітей і просила Господа прийняти і її душу. Господь виконав її молитовне прохання. Чому нас вчить подвиг святих мучениць, пам’ять яких святкується 17 вересня за ст. ст., або 30 вересня за н. ст.?

Свята Софія, маючи глибоку віру в Бога, переконувала дочок не дорожити своєю квітучою юністю, своїм тимчасовим життям заради життя вічного. Так само й ми повинні дивитися на це короткочасне, скороминуще життя, схоже на пару, що з’являється, потім зникає, і немає її. Народиться людина, цвіте здоров’ям, красою, потім старіє й помирає – і немає більше людини. А якщо так, то жертвувати тимчасовим життям заради цілей вищих є справою похвальною. Якщо покласти життя своє заради ближнього є високим ступенем чесноти, то пожертвувати ним заради Христа є мученицьким подвигом, який буде увінчаний Самим Господом. Адже й слово Його говорить: “Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелія, той її збереже”; “…хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я”; “Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той Мене недостойний, і хто любить сина або дочку більше, ніж Мене, той Мене недостойний”. Таким чином, Господь вимагає від нас жертовної любові до Нього, любові не на словах, а на ділі, подібно до того, як засвідчили її на ділі святі мучениці Віра, Надія, Любов та мати їхня Софія, принісши Йому свої життя.

Пам’ятатимемо, що життя наше короткочасне і що дане воно нам для приготування себе до вічності, яка неодмінно настане.