Громадськість Кременчука звернулася до міської ради з пропозиціями про увічнення пам’яті видатного авіатора: перейменування вулиці на його честь, відкриття меморіальної дошки, присвоєння його імені Кременчуцькому льотному коледжу, присвоєння кавалеру ордена Трудового Червоного Прапора Миколі Васильовичу Чернову звання Почесного громадянина міста (посмертно). 9 вересня цього року в Кременчуці відбудуться заходи із вшанування пам’яті легендарного авіатора.

Микола Чернов народився 18 листопада 1919 року в селищі Дугна, поблизу Калуги (Росія). Після закінчення школи став студентом Красноярського лісотехнічного інституту, але одночасно відвідував заняття в аероклубі. На початок Великої Вітчизняної війни він був студентом-четвертокурсником, опанувавши в клубі спеціальність “пілот”. Отож за рішенням військкомату Миколу Чернова направили, попри його бажання, не на фронт, а в Іркутську військову школу авіаційних механіків. Згодом він – випускник, а невдовзі – пілот-інструктор Іссик-Кульської авіашколи. У жовтні 1945-го заклад було перебазовано в місто Сасове й перепрофільовано на авіашколу початкового навчання пілотів цивільного повітряного флоту.

Саме тут Микола Васильович керував ризикованою справою – освоєнням принципово нової на той час авіатехніки – вертольота. У Сасовській авіашколі Чернов започаткував підготовку пілотів для цих на той час нових літальних апаратів – перших вітчизняних серійних гвинтокрилих повітряних кораблів. Успішна організаційна та методична робота талановитого фахівця спонукала авіаційне керівництво галузі направити Миколу Васильовича на навчання до Вищого авіаційного училища в Ленінграді (1956 – 1960 рр.).

У 1960 році за рішенням Ради Міністрів СРСР на базі розформованого Кременчуцького військового авіаучилища початкового навчання льотчиків було створено льотне училище цивільної авіації. Організаційне втілення в життя  завдання із заснування потужного навчального закладу, який не мав би аналогів у світі й забезпечував країну  необхідною кількістю пілотів вертольотів із високою якістю підготовки, доручили одному з піонерів освоєння та експлуатації цього виду техніки, талановитому педагогу Миколі Чернову.

На початку 1960-х у країні починається реалізація програми масового застосування авіації для комплексної механізації та хімізації в сільському господарстві. Це стає можливим завдяки випуску авіаційною промисловістю літака Ан-2. Тож хоч Кременчуцьке училище створювалось як вертолітне, в ньому невдовзі навчали вже й майбутніх пілотів цих літаків. Навчальний заклад стає загальносоюзним науковим експериментальним полігоном із впровадження новітньої авіатехніки в народне господарство країни.

Під керівництвом Миколи Васильовича Чернова училище здобуло славу справжньої кузні льотних кадрів Радянського Союзу та 80-ти інших країн. У Кременчуці була створена потужна авіаційна матеріально-технічна база, сформована унікальна інфраструктура, навчальний процес в училищі зорієнтували на опанування передових технологій. Із 1965-го по 1970 рік льотна робота одночасно проводилась на 10 типах повітряних суден. Йдеться про літаки Як-18А, Ан-2 та вертольоти Мі-2, Мі-4, Мі-6, Мі-8, Ка-26. За час керівництва закладом Миколи Васильовича Чернова було випущено 8406 пілотів, всього ж протягом 1960 – 1975 років підготовлено та перепідготовлено 18252 пілоти.

За характером Чернов вирізнявся вимогливістю, але був надзвичайно відкритим, щирим у спілкуванні. Кременчук став йому по-справжньому рідним містом. За його активною допомогою після воєнної розрухи у місті з’явилися стадіон на 1500 глядачів, спортзал, житлові будинки.

Микола Васильович відкрив при Кременчуцькому льотному училищі військово-патріотичну школу авіаторів “Крила Батьківщини” з дворічним терміном навчання. У спортивному клубі училища “Вертоліт” велась робота з дітьми за місцем проживання.

Жителі наддніпрянського міста поважали видатного авіатора: понад 15 років поспіль він був депутатом міської ради, членом міськкому партії.

Ім’я заслуженого пілота СРСР Миколи Васильовича Чернова вписано в історію світової авіації.

Випускники Кременчуцького льотного училища

заслужений пілот РФ Анатолій ВОЛИМЕРЕЦЬ, директор науково-дослідного центру “Просвіта” товариства “Знання” України Микола СТЕПАНЕНКО, заслужений пілот СРСР Михайло ТЕРЕЩЕНКО.