“Цьогоріч День Перемоги, 9 травня, перетворили у день поразки Української держави. 22 червня виповнюється 70 років від того дня, коли для мільйонів українців почалася найстрашніша у людській історії війна. Для мільйонів європейців ця війна почалася майже на два роки раніше.

Навіть через сімдесят років рани війни залишаються незагоєними. Саме тому дуже важливо, згадуючи війну, говорити не тільки про подвиг, а й про трагедію мільйонів сімей. Говорити про це, не завдаваючи болю іншим. Єдиний шлях – це спільна молитва, до якої наша політична сила запрошує представників усіх українських церков”, – наголосив Арсеній Яценюк.

Пам’ять про полеглих, про страждання тих, хто вижив і пережив найжахливішу війну людства, не менш важлива, ніж військовий подвиг і звитяга. Радянська влада говорила перш за все про подвиг, щоб затьмарити злочини репресій, щоб вимагати від людей і надалі вмирати за сумнівні радянські ідеали. Хоча вся Європа сприймає Другу світову війну насамперед через призму пережитих її народами страждань. Це – важливо, щоб фашизм і нацизм не повторилися в майбутньому. Війни минулого не повинні роз’єднувати сучасників.

25 травня народні депутати України Арсеній Яценюк та Микола Мартиненко зареєстрували у Верховній Раді законопроект, яким пропонують скасувати закон про червоний прапор, оскільки його ухвалення призвело до значного підвищення суспільної напруги і збурень в українському суспільстві, посилення його розколу за політичними ознаками.

“Після підписання Президентом України 20 травня цього закону в кожну пам’ятну дату з історії Другої світової війни в Україні виникатимуть загрози нових, ще масштабніших, конфліктів. У небезпеці опиняться здоров’я і життя людей, громадський спокій і правопорядок”, – йдеться в пояснювальній записці.

Радикально налаштовані політичні сили вже анонсують 22 червня нові розкольницькі акції. “Фронт Змін” закликає не дати можливості радикалам і провокаторам топтатися на кістках загиблих і шматувати країну. І в день початку війни прийти без партійних прапорів, без звинувачень на адресу один одного й остогидлої пропаганди до місць масових поховань замордованих жертв Другої світової, вчинити по-християнськи – помолитися. Зі спокутою в серці, із жалобою за незчисленними жертвами тієї війни. І з твердим переконанням: ми не маємо права допустити нічого подібного в майбутньому.