Кременчуцький завод дорожніх машин – одне з небагатьох промислових підприємств Кременчука, яке має розвинену соціальну сферу. В процесі акціонування заводу, яке розпочалося в 1990-ті роки, колектив не відмовився від комплексу дошкільних закладів, стадіону, дитячого табору, приміської бази відпочинку, медсанчастини, відомчого Палацу культури, взявши на себе зобов’язання зберегти, утримувати і розвивати об’єкти соціального призначення. Ті роки були надзвичайно складними, в економіці панувала фінансова криза, втім завод не відмовився від того, що було створено руками кількох поколінь заводчан. На утримання цих об’єктів витрачається майже половина прибутків підприємства, тільки минулого року на соціальну сферу було спрямовано 3,5 млн грн.
За умов нестабільного економічного розвитку таку ініціативу виробничників можна було б тільки вітати. Натомість з початком нинішнього року вони отримали через неї додаткові клопоти та непомірні витрати. Як розповів віце-президент із кадрів і побуту ВАТ “Кредмаш” Олександр Редькін, підприємство має землю – як викуплену, так і орендовану. Під промисловими об’єктами і Палацом культури вона викуплена, під дитячими садками й стадіоном – орендована. Податок на викуплену землю спочатку становив 1% від оцінної вартості, нещодавно її понизили до 0,65%.
– Але ж оцінну вартість нам встановили якусь космічну, – обурюється Олександр Редькін, – очевидно, зважаючи на те, що ця земля знаходиться в центральній частині міста, на неї накрутили різні коефіцієнти. У результаті розмір податку на землю виріс у п’ять разів. Тому під загрозою опинилася вся соціальна сфера заводу. Раніше за стадіон ми сплачували 250 тисяч гривень орендної плати на рік, хоча він є для нас збитковим. Його дохід із платних послуг становив 60 тисяч гривень. Зараз плата виросла до 550 тисяч гривень і є непосильною для заводу. Зважаючи на це, стадіон виставлено на продаж. Подібною є ситуація і з дитячими садками, яких у нас три. Один здаємо в оренду, за рахунок чого здешевлюємо утримання дітей в інших дошкільних закладах, які відвідують діти працівників заводу й інших підприємств, установ, у тому числі й бюджетників. Завод допомагає фінансово своїм дитсадкам, робить ремонти, оплачує комунальні послуги. Утримання однієї дитини обходиться підприємству в 100 гривень на день, тоді як батьківська плата становить 15 грн. Не уявляють кредмашівці свого життя і без заводського Палацу культури, який вже сорок років служить осередком культури і мистецтва. Про це боляче говорити, але нас ставлять у такі умови, коли завод буде неспроможний утримувати відомчі соціальні об’єкти.
На запитання, що може зробити міська влада у такій ситуації, Олександр Редькін відповів: “Може знизити грошову оцінку землі під об’єктами, як це роблять в інших містах. Інакше нічого хорошого нас не чекає. Ми вже замислилися над тим, щоб відмовитися і від призаводської території, яку чомусь оцінили як територію під виробництвом, а не паркову, на що вона більше схожа за рівнем свого благоустрою. Силами заводу там збудовано фонтан, розбито березовий сквер, висаджено інші зелені насадження, організовано охорону. То чому б не зважити на це й не надати цій території статусу припаркової, яка має пільги в грошовому оцінюванні землі?”
Аналогічною є ситуація й на інших промислових підприємствах Кременчука. Зокрема ВАТ “Кременчуцький колісний завод” є власником землі, яка знаходиться під виробництвом на околиці міста. Але й тут її грошова оцінка зросла у п’ять разів, що є значним фінансовим навантаженням у хронічно нестабільних умовах сучасної економіки. Керівництво підприємства цілком поділяє пропозицію колег із “Кредмашу” щодо необхідності зменшення оцінної вартості землі, що може суттєво знизити податок на землю, й готове підтримати її на всіх рівнях. І все ж тут розуміють, що швидко таку проблему не розв’язати.
Тим часом до міського управління земельних ресурсів уже надійшла заява від ПП “Транспортний союз” щодо відмови від оренди п’яти гектарів землі у парку “Комсомольський”, де підприємці мали намір розвивати масовий спорт у новому спортивно-оздоровчому комплексі. Зокрема вже було збудовано три тенісних корти. Причиною відмови є непомірна орендна плата. Якщо раніше за дві ділянки загальною площею більш ніж 10 га бізнесмени сплатили 77,8 тис. грн, то нині з них вимагають майже півмільйона. Таких підприємницьких структур усе більшає. Що буде далі – невідомо.
Розмови про перекоси під час розробки нової нормативної оцінки земель лунають усе голосніше. Однак справа щодо їх усунення виглядає не зовсім перспективною, адже корегування потребує значних коштів і часу. До того ж немає гарантій, що нова оцінка буде меншою за чинну. Тож владі доведеться витримати серйозний екзамен на пошук компромісів.