Після відкриття у 1903 році пам’ятника І.П.Котляревському Полтава продовжувала приваблювати до себе увагу української інтелігенції: тут на зламі ХІХ–ХХ століть почали заявляти про себе культурно-просвітницькі інституції, з 1906 року став виходити україномовний часопис «Рідний край», на всіх рівнях (у тому числі й у земстві) активно заговорили про вшанування двох шевченківських дат – 50-річчя від дня смерті й 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка.

Першою винесла на розгляд громадськості питання про пам’ятник Шевченкові у Києві та збір коштів на його будівництво Золотоніська повітова управа. Але певний час справа гальмувалася, бо не було узгодженості позицій між Києвом, Полтавою та Золотоношею. Тож для координації дій між головними організаторами проекту восени 1908 року було створено об’єднаний Полтавсько-Київський комітет зі спеціальним статутом. Його очолив голова Полтавської губернської земської управи Федір Лизогуб, а до складу комітету серед інших авторитетних діячів увійшли граф Микита Капніст, Григорій Коваленко, Григорій Маркевич, Панас Рудченко (Панас Мирний), Лев Падалка (секретар), Григорій Ротмістров, Євген Сіяльський. Відтак основним осередком зі збору коштів стала Полтава.

Тепер, із відстані часу, вражають масштаби проведених заходів. Кошти збирали не тільки по всій Російській імперії, а й за кордоном, у тому числі й в Америці, Канаді, Бразилії. Упродовж 1906–1913 років на цю шляхетну справу було фундовано 50 тисяч рублів народних пожертв (на той час величезна сума); про хід кампанії періодично упродовж кількох років інформував громадськість часопис «Рада». І сьогодні можна лише пишатися тим, що Полтавщина цими заходами ще раз засвідчила свою любов і шану славетному Кобзареві.

На превеликий жаль, ця жертовна і трудомістка справа не мала щасливого завершення. Зібрані 50 тисяч рублів не були використані за своїм призначенням. Із початком Першої світової війни збір коштів припинився, а святкування 100-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка було заборонене. Та стримати народну любов до свого поета було неможливо ні за царату, ні пізніше, за більшовиків, і останні це використали сповна у своїх політичних цілях.

Пропонуємо читачам «Зорі Полтавщини» добірку документів Держархіву області з фонду Полтавської губернської земської управи, що свідчать про патріотичні справи українців на початку ХХ століття. Всі наведені листи були адресовані Полтавській губернській земській управі. Правопис документів подається мовою оригіналу.

Лист історика Миколи Аркаса

м. Миколаїв 26 березня 1908 р.

Високоповажаний Добродію

Відібравши Вашого листа і квитанційну книжку для зібрання покладів на пам’ятника Т. Г. Шевченкові, щиро дякую Вам за те, що звіряєтеся на мене і дбатиму за те, щоб як скорійще зібрати можливо більше грошей.

 Одповідно Вашому листу, просю Вас прислати на моє ім’я квітків: а/ ціною від 1 карб. до 25 коп. для дд. Ю. М. Маковського – 50, М. С. Заполенка – 50, Ю. Т. Литвина – 25 і В. А. Дейнеко – 25, і б/ ціною від 1 карб. до 5 коп. дд. П. О. Андріященкові і С. М. Поломаренкові по 25 квітків. Дд – іі ці ласкаво згодились прийняти участь у збиранню покладів і я цілком ручуся за них.

З найглибшим поважанням щиро прихильний і по всяк час готовий до послуг Ваших М. Аркас [підпис].

Аркас Николай Николаевич, г. Николаев Херсонской губерни.

(Державний архів Полтавської області: Ф. 723, оп. 3, спр. 2, арк. 4. Машинопис. Оригінал).

Лист вчителя співів та регента              Івана Різенка

м. Полтава 15 квітня 1908 р.

В Полтавскую Губернскую Земскую Управу.

Желая принять участие в сборе пожертвований на памятник Шевченка в Кіеве, прошу Управу выдать мне “квитків” на сумму 7 р. 50 коп. (одну книжку            5 коп.”квитків”, а другую – 10 коп-к.). Иван Ризенко.

(Державний архів Полтавської області: Ф. 723, оп. 3, спр. 2, арк. 10. Оригінал).

Лист представників Українського       гуртка аматорів сценічного мистецтва на ст. Бухеду Східно-Китайської         залізниці

ст. Бухеду 1 квітня 1908 р.

Заявленіе.

 24-го февраля, на заговіни, у нас відбувся Шевченковский вечір, улаштований нами на побільшення кошту на пам’ятник Шевченку. В марті місяці через д. Бородиню було вислано на Вашу інституцію 101 кар. 25 к. на що маєтся росписка від Харбінськоі Почтовоі контори під № 395. Як що получено Вами уже ці гроші, то маемо просить Вас подать нам про це звістку.

 Крім цього маемо надію, що не відцураєтесь Ви нашої ось якої покорнішоі просьби:

 В № 61 часописі “Рада” надрукована замітка: “Що робиться для збудування пам’ятника Т. Г. Шевченка” якогось добродія “А. П.”, в котрій сказано, що Вашою інституцією за 2,5 роки тільки зібрано 405 к. 90 к. да і то 300 кар. ваших власних.

 Великий сором став нам маленькій кучечці українців закинутих волею судьби в чужу землю на далекому сході, що таке велике національне діло як будування пам’ятника батьку нашої Украінської Літератури да стояло так мертво так недвижимо. Цураємось вірити, що “вмерла наша Україна”, цураємось вірити, що умерли прихильники її. Не може цього статься, як що всякий буде знать про це велике діло, всяк прійде з охотою на помогу, а через те і ми, прочітавши цю замітку рішились прохать Вас довірить нам збірать теж гроші і якщо мож
на Вам положиться на наш Кружок дак тоді вишліть книжички з квитанціями на ім’я Предсідателя Кружка “машиниста депо Бухеду Гавріила Парфентіева Бородыню”, а також і довірительний на це діло лист.

Предсідатель Кружка [підпис].

Секретарь: Кричевський.

(Державний архів Полтавської області: Ф. 723, оп. 3, спр. 2, арк. 16-16 зв. Машинопис. Оригінал).

Лист кореспондента статистичного  бюро Полтавського губернського земства Антона Колити

м. Бориспіль 18 квітня 1908 р.

Я просил письменно Полтавскую Губернскую Земскую Управу, в силу её объявления на стр.[аницах] “Хуторянина”, выслать мне квитанционную (?), кажется, книжку для записи жертвователей и их жертв на памятник Українському Кобзарю Тарасу Шевченку и, если есть печатное или письменное розрешение, или дозвіл министра. Ни ответа Управы, ни книжки такой я не получил. А очень хотелось бы мне и многим внести свою лепту на памятник Шевченку. Собирать так просто я не хочу потому, что “небезпешно” з боку админістрации, да еще потому, что будут злонамеренные люди иметь возможность пустить инсинуацію, что деньги пропали и т. д.

Если Статистическое Бюро, а в особенности Полтавская Губернская Земская Управа и в самом деле желают, чтобы жертвы на памятник поступали, то хорошо бы было и успешно для дела розсылать известным лицам предложения и книжки для сбора жертв на памятник Шевченка в народе. Мелкие пожертвования по 5 – 10 коп. не могут же посылать прямо в Управу, а сотня таких жертв уже составит 5 – 10 руб., которые можно отослать. Имея такие обстоятельства и соображения, я прошу Статистическое Бюро Полтавского Губернского Земства, посодействовать со своей стороны и передать мою просьбу Управе, чтобы мне была выслана и немедленно книжка для сбора пожертвований на памятник Т. Г. Шевченку.

м. Борисполь, корреспондент Антон Колита.

(Державний архів Полтавської області: Ф. 723, оп. 3, спр. 2, арк. 23. Оригінал).

Лист студента Харківського                     ветеринарного інституту Олександра Кандиби (Олександра Олеся)

м. Харків Квітень 1908 рік.

Заява.

Прошу Губернську Управу надіслати мені книжку для збірання грошей на памятник Т. Шевченка.

Студент Олександр Кандиба. Харків, Ветеринарна, 22.

(Державний архів Полтавської області: Ф. 723, оп. 3, спр. 2, арк 29. Оригінал).

Лист просвітянина Аркадія Весніна

м. Катеринослав 8 травня 1908 р.

В Полтавську Губернську Земську Управу. В марті сього року я одержав вислану вами по моєму листу квитанційну книжку на збірання покладів на пам’ятник Т.Г. Шевченка і почав збірати гроши. Та міні пощастило не дуже: зібрав я коло 20 карб. грішми та стільки ж обіцянками. Такий неуспіх я пояснюю тим, що перед святками більшість людности скаржиться і не може урвати від свого і без того невеликого заробітку більш-менш значну частину. Так міні і казали, – нехай, мовляв, я після празників дам, а то зараз дуже скрутно. Підписати як гривеник чи 15 коп. не хотять уже через те, що “не варто квитки переводить”. С цього можно зробити такий висновок, що квитанційна книжка багатьох жертвователів не то лякає, не то заставляє обіцяти більш, ніж вони мають можливість дати і таким чином ця справа розтягається та розтягається…

Між тим міні відомо, що комісія по збіранню грошей на пам’ятник розсилає особливі квитки з наперед зазначенним розміром покладів. Порадившись з де якими свідомими людьми я порішив звернутися знов до вас вислати міні 10 ти-копієшних марок скілько можете. Якщо можно, то пришліть 10 таких квитків по 50 шт., щоб поширити цю справу якомога більш. Треба прийнять на увагу, що літом багато людей їде на села і квитки мали б і агітаційне (по збудуванню пам’ятника) значення і я певен, що пройде небагато часу, як марки розійдуться, а тим часом може квитанційна книжка теж зограє свою ролю. А може моєго прохання неможна вважити, то будьте ласкаві одпишіть міні.

Моя адреса: г. Екатеринослав, Торговая ул. № 8, Літературно-артіст. т-во “Просвіта” Аркадію Михайловичу Веснину.

Прийміть запевнення в щирій до вас повазі Аркадій [підпис].

P. S. Бажано було б одібрати од вас отповідь до 20 числа, бо як відомо що 20-го по городам тілько й жнива.

(Державний архів Полтавської області: Ф. 723, оп. 3, спр. 2, арк 46-47. Оригінал).

Вступне слово та публікація документів Олександра Білоуська й Тараса Пустовіта.

(Закінчення буде).