“ЗП” вирішила перевірити, чи стала така обіцянка реальністю. Ми завітали в гості до Олександри Каян. Будинок, у якому вона мешкає з чоловікомінвалідом, зводили шістдесят років тому як тимчасове житло для військових будівельників мосту. Згодом його передали залізничникам. Олександра Миколаївна відпрацювала на залізниці 39 років, її чоловік – 37. Коли отримали квартиру, одну на дві родини, безмежно раділи. Не зважали на відсутність комунальних зручностей: топили пічку, носили воду з колонки. Про внутрішній туалет і ванну кімнату навіть не мріяли. Та все ж цивілізація прийшла і на їхню вулицю.
– Ми дуже вдячні колишньому міському голові Миколі Глухову, – розповіла пенсіонерка. – Завдяки його сприянню п’ять років тому до нашого будинку підвели газ і воду. Натомість водовідведення немає, тому використану воду потрібно виносити до зливної ями. Туалет також надворі.
Саме цей спільний туалет чомусь і став для “Добробиту” тим об’єктом, у ремонт якого керівник установи Валентина Міненкова погодилися вкласти ті самі переплачені Олександрою Каян гроші. Жінка таку “компенсацію” прийняти не може, адже туалетом користуються й інші мешканці будинку, а гроші платила вона особисто. Тому й звернулася до редакції “ЗП” із проханням відстояти справедливість. Маючи під опікою чоловікаінваліда, вона змушена рахувати кожну копійку, адже двох пенсій ледь вистачає на проживання й лікування. То чому, власне, вона повинна дарувати управляючій компанії понад півтисячі гривень?
Під час другого телефонного спілкування з “Добробитом” заступник начальника Людмила Чех запевнила, що все ще раз перевірить, і якщо справді є переплата, її обов’язково компенсують, тобто з платника не братимуть кошти за ексвитрати за наступні місяці. Але пізніше у “Добробиті” категорично відмовилися визнавати переплату. Пояснили своє рішення тим, що не знають, звідки у жінки таке тверде переконання щодо переплати. Мовляв, усі платіжки правильні й оскарженню не підлягають, бо так записано у рішенні міськвиконкому за № 383 від 18. 04. 08 р. щодо встановлення побудинкових тарифів на ексвитрати. Стосовно зменшення тарифу, то воно відбулося на підставі скарги самої жінки через відсутність послуг двірника. Порахувавши разом, ми з’ясували, що така послуга могла коштувати для Олександри Каян 21 грн. Куди ж зникли ще 9 грн? На це запитання відповіді не знайшлося. До того ж Олександра Каян не змогла пригадати, що зверталася з подібними скаргами. Однак показала папірець, виданий працівником “Добробиту”, на якому чітко зазначено: тариф на ексвитрати їхнього будинку становить 0,536 грн за квадратний метр житлової площі.
Цю інформацію нам підтвердили і в міському управлінні ЖКГ, пояснивши, що спочатку будинку, в якому мешкає наша дописувачка, було встановлено тариф ексвитрат у розмірі 1,3 грн за квадратний метр, але згодом його знизили до 0,536 грн. Йдеться про той самий тариф, на який вказує Олександра Каян і який категорично не визнають у “Добробиті”. Ось такий складний механізм у нарахуванні тарифів.
Тут хотілося б нагадати, що наприкінці минулого року фахівці обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по Полтавській області розпочали перевірку діяльності іншої кременчуцької управляючої компанії – “Житлорембудсервіс” – щодо ненадання послуг, які передбачені тарифами за ексвитрати. Можливо, перевіряючим варто було б поцікавитися і ситуацією в “Добробиті”, зокрема тим, куди саме йдуть гроші платників. Адже на наше прохання пояснити Олександрі Каян із посиланням на офіційні документи всю проблематику переплати там ніяк не відреагували.
Хто правий, а хто ні у цій суперечці, журналістам з’ясувати складно. Але беззаперечним є одне – якщо платники послуг звертаються до обласної газети з подібними проханнями, вочевидь, у “Добробиті” до них ставляться досить неприязно.