Під Пирятином утворилася багатокілометрова черга машин, які прямували в бік Полтави. Біля заправки автівки перевіряли дозиметром – вимірювали рівень радіації. В напрямку Прилук черги не було, і я швидко дістався до потрібного мені села. Воно жило своїм життям. Ніхто не знав і навіть не думав про небезпеку – весняні польові роботи були в розпалі. Через кілька днів після аварії механізатори колгоспу імені Калініна виїжджали в поля. З тих 30 здорових молодих хлопців нині живі тільки троє…
Завершивши всі свої справи, я повернувся в Полтаву. Нас відправили в колгосп висаджувати помідори – тоді ніхто не думав про небезпеку, яка витала в повітрі. Ми нічого про неї не знали. А ті, хто знав, мовчали…
Анатолій ГУБІЙ.
с.Калюжинці Срібнянського району
Чернігівської області.
с.Калюжинці Срібнянського району
Чернігівської області.
Рубрика: 
