Згідно з німецькими архівними даними, під час Великої Вітчизняної війни до Норвегії було вивезено більше 100 тисяч громадян Радянського Союзу, переважно українців, росіян, білорусів. Але скільки саме наших співгромадян було серед полонених і скільки з них загинуло у Норвегії, достеменно не відомо. В роки війни по всій країні були розміщені табори для остарбайтерів, обнесені колючим дротом. Бранців із СРСР утримували окремо від полонених з інших окупованих країн.
У Норвегію вивозили переважно чоловіків. Вони виконували здебільшого важкі фізичні роботи, зокрема прокладали дороги й тунелі, видобували каміння в каменоломнях, валили ліс і обробляли деревину на лісопильнях, розвантажувати в портах кораблі, ловили й переробляли рибу, будували заводи. Радянські полонянки в Норвегії готували їжу, прали одяг і виконували інші господарські роботи.
Чимало радянських людей загинуло в Норвегії від поганого харчування, хвороб, травм, отриманих на виробництві, а також в результаті побоїв. Непоодинокими були спроби втечі з неволі, але це рідко кому вдавалося. Пійманих утікачів жорстоко били й кидали в льох, де багато хто з них помирав. Допомагали полоненим вижити місцеві мешканці, які жили неподалік від таборів.
Про все це ми дізналися під час перебування в Норвегії зі спогадів очевидців, а також із норвезьких газет і журналів, від місцевих краєзнавців і журналістів, яких цікавить ця тематика. В лютому 2009 року в газеті “Сільські вісті” була надрукована наша стаття про перебування радянських остарбайтерів у Норвегії. У відповідь на наше прохання відгукнутися всіх, у кого є хоч би якась інформація з цього приводу, ми отримали багато листів від самих колишніх невільників, їхніх родичів, близьких і знайомих. Багато хто з них просив передати щиру, сердечну подяку норвежцям за їхні допомогу й підтримку. Вони ділилися з полоненими тим, що мали самі, часто віддаючи останнє й ризикуючи власним життям заради них.
Нашою відповіддю на це щире прохання співвітчизників став збір свідчень й іншої інформації про долю наших полонених у Норвегії з метою публікації книги про поневіряння українців у цій скандинавській країні. Про цей проект стало відомо в Норвегії, й у квітні 2009 року до нас у Лубни прибув Мортен Єнтофт, журналіст із міста Осло. Він зустрівся із колишніми норвезькими остарбайтерами – Іваном Михайловичем Василенком, який нині мешкає у селі Чуднівці Лубенського району, та Михайлом Дем’яновичем Соловенком із Устимівки Семенівського району. А через півтора місяця по тому на одному з центральних норвезьких телеканалів вийшла передача про наших земляків. Вона викликала інтерес у історика з міста Нарвік Міхаеля Стокке. Він досліджує життя підневільних працівників Норвегії. Тепер ми з ним тісно співпрацюємо, обмінюємося інформацією.
Нині триває збір матеріалів і коштів для видання книги спогадів. На її сторінках ми плануємо опублікувати дані про українців, які працювали під час Великої Вітчизняної війни не лише в Норвегії, а й в Австрії, Бельгії. Тож звертаємося до читачів газети “Зоря Полтавщини” із проханням надати будь-яку відому інформацію про норвезьких, австрійських, бельгійських остарбайтерів. Завдяки їй сподіваємося заповнити прогалину в історії Великої Вітчизняної війни й повернути з небуття імена багатьох загиблих у згаданих країнах остарбайтерів. Просимо звертатися за адресою: вул.П.Гавсевича, 20-г, м.Лубни Полтавської області, індекс 37500. Контактні телефони: 0662040455, (05361)74433.