Нині в аграріїв напружена пора, адже весняний день рік годує. Тож готується Олексій Порохня засівати свою ниву добірним зерном. Має в обробітку 550 гектарів землі, серед яких – і п’ять паїв його та дружини, батьків. Самостійно господарювати на землі почав з 2004 року, коли поспішне реформування агропромислового комплексу призвело до остаточної руйнації сільгосптовариства “Первозванівське”, де Олексій Іванович 6 років пропрацював заступником директора. В рахунок майнових паїв своїх орендодавців тоді він отримав і стареньку сільськогосподарську техніку – два трактори, Т-150 і МТЗ-80, та причіпне обладнання. Наступні роки минали в удосконаленні хліборобської науки, навчанні передовим технологіям. А запозичувати досвід було в кого, адже на суміжних землях господарює заслужений працівник сільського господарства України, друг і наставник, керівник ПСП “Дружба” Микола Явдошенко. А він, за словами Олексія Івановича, завжди зрозуміє, підкаже й підтримає в скрутну хвилину.
Роки становлення ПП “Порохня” не минули безслідно. Нині це одне з кращих агроформувань району за показниками сільгоспвиробництва. Тут практично повністю оновлений машинно-тракторний парк, своєчасно виплачується заробітна плата працівникам підприємства, що сприяє стабілізації колективу, в якому працює 15 чоловік. Розрахунок за оренду земельних паїв становить 4% від вартості паю. Значна увага приділяється вирішенню соціальних проблем місцевої громади.
Олексій Порохня з самого дитинства захоплювався грою в футбол, грав і сам. А свої перші, зароблені власною працею, кошти (школярем возив зерно з-під комбайна та працював помічником комбайнера) він витратив саме на придбання спортивної форми. Те юначе захоплення й понині тримає в полоні Олексія Івановича, тож він допомагає фінансами й футбольній команді місцевої школи, й володарю Кубка чемпіонату району, багаторазовому чемпіону Чутівського району з футболу – ФК “Вікторія”. Цей сільський клуб у цьому році ввійшов у шістку кращих команд відкритого чемпіонату Полтави з міні-футболу. ПП “Порохня” надавало допомогу  і в проведенні ремонту сільського Будинку культури, організації шкільних і сільських  культурно-мистецьких заходів. А ще завдяки сприянню агроформування у Первозванівці збудовано один із кращих сільських стадіонів, позаздрити якому можуть мешканці й деяких районних центрів.
Активний у всьому, Олексій Порохня – завжди в пошуку нового. Він бере участь у сільськогосподарських виставках, відвідує семінари, де пропагують передові агротехнології. Має й прекрасне захоплення – займається квітникарством, любить садівництво. Як переконаний оптиміст і аграрій-практик, він упевнений, що Україна має хороше майбутнє, але якщо землю сільськогосподарського призначення  почнуть продавати, то, на його думку, державу чекає занепад. Адже великому капіталу не потрібні ні соціальна сфера, ні самі люди. Втім, Олексій Іванович вірить у краще майбутнє, як вірив у роки юності, коли, відслуживши в армії в Києві, повернувся у рідне село. Одразу пішов працювати водієм “ГАЗ-53” у місцевий колгосп. Бо хоча й проживав разом із батьками, та хотілося фінансової незалежності, зізнається Олексій Іванович. І навіть із часом, коли привів у батьківський дім свою молоду дружину Валентину й коли  з роками з’явилися донька Ірина та син Ігор, Олексій Порохня продовжує жити в отчому домі. Бо завжди хотів мати велику родину і знає, що велика сім’я – то справжня фортеця, де завжди можна відчувати себе спокійно й затишно, де тебе завжди зрозуміють і підтримають. Тож нині, на порозі свого піввікового ювілею, Олексій Іванович почувається по-справжньому щасливою людиною. Він має майже все, про що мріяв. А значить, варто жити й творити добро на землі.