З Ольгою ми познайомилися на вернісажі виробів жінок-підприємниць, а точніше – на виставці-продажу товарів і послуг підприємств, які очолюють жінки, зокрема з числа внутрішньо переміщених осіб, “Добродійка-2017”, що проходила в Полтавському обласному центрі естетичного виховання учнівської молоді.
Переселенка з Луганська Ольга Скорова відкрила цех із виробництва меблів. Працює разом із чоловіком Дмитром.
12-річна дочка Марія (до речі, виставкові стенди Ольги Скорової з фотографіями меблевих гарнітурів, які виготовляє її невелике підприємство, були прикрашені красивими маленькими подушечками у вигляді слова “Маша”) допомагає батькам у сімейному бізнесі, працює як дизайнер. Дівчинка малює в стилі “дудл арт”, схожому на графіку. Малюнок із силуетами будинків у неї купила фірма, що займається нерухомістю, і нанесла на свою візитку. Цю візитку з Марійчиним ескізом з гордістю показали батьки. Дитина заробила завдяки власному таланту.
– 15 років я працювала в меблевій сфері менеджером, а те, що довелося починати все з нуля, підштовхнуло до відкриття своєї справи, – розповідає Ольга. – Важко зі звичного, комфортного режиму щомісячного отримання зарплати стати підприємцем. Ми втратили житло, роботу, знайомий уклад життя. Перебралися з Луганська до Харкова в 2014 році. Винаймаємо квартиру. З Полтавою я співпрацюю дуже тісно, приїздила сюди на семінари, які проводила Вікторія Курилко, полтавська активістка жіночих організацій. На такому масштабному заході я вперше, приїхала показати, чого досягла. У Полтаві хороші ділові партнери, без них не зважилася б створити свою фірму. Я за спеціальністю бухгалтер, чоловік – електротехнік, та займаємось удвох меблями.
Дуже сумлінно підходимо до якості роботи, – продовжує співрозмовниця. – Виїжджаємо на заміри помешкання замовників, я роблю креслення, підбір матеріалів, чоловік працює як технолог, у цеху складаємо, комплектуємо і встановлюємо людям меблі – передпокої, дитячі кімнати тощо. Плануємо найняти на роботу таких самих переселенців, як і самі, дехто у нас уже працює. Люди серед нас є талановиті, ось взяти хоча б жінок, учасниць “Добродійки”, – втративши все, не опустили руки, знайшли в собі сили не ходити жалітися, а працювати, використовувати різні можливості, годувати свої сім’ї.

Анна ДОРОШЕНКО
Журналіст