Цьогорічне осіннє тепло дає змогу подовжити виноградний сезон. Однак все-таки слід вдатися до заходів, спрямованих на дозрівання пізнього винограду й підготовку лоз до зимівлі. Врожай наступного року залежить від того, скільки вуглеводів вдасться рослинам накопичити. Чим більше буде таких “запасів”, тим краще зимуватимуть вічка й деревина, а значить, меншими будуть втрати.
Щоб допомогти виноградним лозам підготуватися до непростого зимового сезону, слід нормувати кількість урожаю на пізніх сортах винограду. Справа в тім, що вуглеводи, які виробляє листя, в першу чергу, витрачаються на дозрівання ягід, а вже потім, ті, що залишаться, спрямовуються на визрівання лоз. Надто перевантажений зав’яззю кущ може просто не встигнути підготуватися до зимівлі, й перші ж слабкі зимові заморозки пошкодять надземну частину. Тож в умовах ранньої осінньої прохолоди рекомендую частину виноградної зав’язі видаляти, щоб рослини мали сили на вчасне дозрівання урожаю й підготовку лоз до стійких холодів. Якщо ж вересень видається теплим, як нинішнього року, можна цього й не робити. В такому випадку кущі, на яких нав’язалося ягід трохи більше, ніж зазвичай, треба позакоренево підживити фосфорно-калійними добривами. Такий агроприйом стимулюватиме накопичення цукрів у гронах.
Щоб вони краще освітлювалися й швидше дозрівали, треба забезпечити максимальне освітлення. Для цього раджу видаляти частину листя, що затіняє ягоди, й те, що саме знаходиться в густій тіні. Листя, не освітлюване сонцем протягом всього дня, починає паразитувати, надміру споживаючи поживні речовини, що їх виробляють інші листки. До того ж, знову-таки, надмірна загущеність гальмує процес підготовки лози до зимівлі.
Щоб прискорити цей процес, на всіх кущах, починаючи із середини вересня, слід видаляти нездерев’янілі верхівки пагонів. Необхідно також повиламувати всі пасинки, особливо на лозах, з яких формуватимуться майбутні плодові ділянки.
Наприкінці вересня, коли збір урожаю сортів середніх термінів дозрівання вже завершиться, я зазвичай вдаюся до ревізії свого винограднику. Викорчовую кущі, що не виправдали себе, тобто дали низький урожай чи продемонстрували низький імунітет до розповсюджених виноградних хвороб. Ями, що лишаються після видалених рослин, не засипаю – в них навесні висаджую сортові новинки чи власні укорінені живці.
З кущів пізніх й ультрапізніх термінів дозрівання, у тім числі технічних (винних) сортів, збираю врожай у середині жовтня, а то й на початку листопада, якщо дозволяє погода. У цей самий час знімаю й грона, призначені для тривалого зберігання.
Дехто з виноградарів поспішає видалити з лоз усе листя, щоб прискорити підготовку рослин до зими. Я ж не раджу цього робити. Навпаки, краще якомога довше зберігати листя, адже в жовтні відбувається активний відтік вуглеводів з них у деревину, й чим більше їх таким чином переміститься, тим краще в результаті зимуватимуть лози, а також поліпшаться ріст пагонів і врожайність майбутнього року.
Кінець вересня – початок жовтня є найкращим часом для пересаджування молодих саджанців зі шкілки на постійне місце. Робити це треба максимально обережно, викопуючи рослини із великою земляною грудкою, аби не пошкодити тендітні корінці.
У першій половині жовтня, беручи до уваги погодні умови, вже можна обрізати лози, готуючи їх до зимового укриття. Паралельно здійснюємо заготівлю живців для весняного укорінення. Загалом оптимальний термін живцювання й укриття винограду – з кінця жовтня й до середини грудня, в залежності від погоди. До речі, є дані про те, що живці із 6–8 вічками, тобто вдвічі довші, ніж зазвичай, зберігаються набагато краще.
Перед укриттям обрізаних лоз їх слід обприскати 3–5-відсотковим розчином бордоської рідини чи 1–3-відсотковим розчином мідного купоросу, дати просохнути. Потім уже можна акуратно пригинати їх до землі й пришпилювати металевими скобами. Попередньо під кожну з них раджу підкладати дерев’яні бруски чи відпили товстих гілок. Це робимо для того, щоб попередити контакт лоз із вологою землею й, відповідно, їх підгнивання.

Василь ВАХНЕНКО.