“Нині дуже популярні препарати із гінкго білоба. Цікаво більше дізнатися про це дерево та його лікувальні властивості”.
С. І. ЛИТОВКО.

Гінкго дволопатеве (гинкго двулопастный; Ginkgo biloba) – листопадна голонасінна рослина родини гінкгових. Дводомне дерево до 25 метрів заввишки, релікт третинного періоду. Досягає віку тисяча років. Листки довгочерешкові, шкірясті, віялоподібні, з віялоподібним жилкуванням, з однією або кількома виїмками по краю. Чоловічі квітки сережковидні, з численними тичинками; жіночі – на довгих ніжках, розгалужених на кінці на дві або більше гілочки, які закінчуються насінним зачатком. Насіння кістянковидне, схоже на жовту сливу, з м’ясистою оболонкою. Цвіте дерево у травні.
Походить рослина з Китаю. Культивують її у ботанічних садах і парках як декоративну рослину.
Із лікувальною метою використовують листя і плоди гінкго. Листя збирають протягом усього вегетаційного періоду і навіть восени. Після перших морозів збирають опале насіння. Ядро відокремлюють від м’ясистої оболонки (має неприємний запах через наявність масляної кислоти), промивають і сушать на решетах при кімнатній температурі. Рослина неофіцинальна.
Листя містить кемпферол, кверцетин, гінкгетин, білобетин та інші флавоноїди; аментофлавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; шикімову, ліноленову, хінну та гідрогінкголову кислоти; лактони, терпени, катехіни, віск, крохмаль, маннан, пентозан, b-ситостерин, жирну та ефірну олії.
У м’ясистій оболонці насіння є масляна, валеріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні речовини.
У самому насінні міститься до 13% білка, 68% крохмалю, 3% жирної олії, крім того, є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині є близько 2,5% смоли, 5% ефірної олії, до 0,5% a-сезаміну.
Препарати з листя гінкго виявляють спазмолітичну, судинорозширювальну і бактеріостатичну дію. Експериментально й клінічно підтверджено, що вони прискорюють кровообіг у периферичній та мозковій ділянках і сприяють постачанню кисню до них. Причому не виявляють жодної побічної дії, не впливають на кров’яний тиск і частоту серцевих скорочень та дихальних актів.
Призначають препарати як активатор судин при артеріосклеротичній ангіопатії, діабетичних ушкодженнях судин із загрозою гангрени, при ушкодженнях судин нікотином у завзятих курців, при недостатньому кровопостачанні мозку, хворобі Рейно (спазми судин кінцівок), а також при бронхіальній астмі.
Особливе значення препарати гінкго мають у геріатрії, бо їхня дія починається повільно й довго утримується.
Інших препаратів рослинного походження з такою самою дією немає. Слід відзначити, що ці властивості листя гінкго в східній медицині відомі не були, його використовували лише як засіб від глистів та як репелент. Ширше застосовувалося в китайській традиційній медицині насіння: його вживали від кашлю, астми, туберкульозу легень (дію підтверджено і клінічно), від запорів і як седативний засіб, зовнішньо – від деяких хвороб шкіри та як косметичний засіб (настій в олії або вині). Сік м’ясистої оболонки вживали від корости та лобкових вошей. Підсмажене або варене насіння вживається в їжу, воно сприяє травленню, але спожите у великій кількості може спричинити отруєння. У Китаї сире насіння вважалося за протиотруту і як канцеростатик (експериментально не підтверджено). Екстракт із свіжого листя гінкго входить до складу галенових препаратів тебоніну (ФРН) та гінкору (Франція).
Внутрішньо вживають відвар (15 г сухого листя на 200 мл води, варити 3 хвилини, настоювати 10 хвилин). П’ють його тричі на день по третині склянки при склерозі судин мозку у людей похилого віку і венозній недостатності ніг, варикозному розширенні вен та при геморої.