Не шукаючи жодних дороговказів, довірившись настрою, як незрадливому компасу, кожен охочий 23 вересня виконував власну “програму”. Ясна річ, найнасиченішою вона виявилась у тих, хто вирушив відзначати свято в центральну частину міста. Зупинитись і вмить перетворитись на захоплених глядачів, а то й на запальних учасників перехожих запрошували тут кілька мистецько-розважальних дійств – “У вінку з легенд, з піснями в серці…”, “Тобі уклін, моя Полтаво”, фестиваль “Козацький гарт”…
Уволю нааплодувавшись юним талантам, намилувавшись дівчатами у вишиванках – кожній вона до лиця, – вкотре надивувавшись щирості й мелодійності фронтових пісень, глядачі не розходились. Людський потік рухався переважно в одному напрямку – через Містечко майстрів до Іванової гори. Матусі ледве встигали за дітлахами, які постійно потрапляли під каштановий “феєрверк”.
Втім, чимало хто зі старшого покоління ще надовго затримувався на лавочках у Корпусному парку. Геннадія Антоновича Непораду, музиканта й композитора, не відпускали приєднатись до натовпу й додати святкового кроку власні спогади. 23 вересня 1943 року – день із його дитинства, майбутнього підполковника оркестрової служби.
– Я добре пам’ятаю, як ми – діти, вдови – розгледіли в незнайомих солдатах своїх! Як цілували їх, обіймали! Вже аж відтоді, після визволення, почалося нарешті життя…
“Як саме життя” – перше, що спадало на думку, напевно, й тим, хто скористався 23 вересня нагодою вільного входу до музеїв Полтави й затримався в Галереї мистецтв біля дивовижних робіт Лариси Пілюгіної. Ніжне дерево, казкові чи то птахи, чи то коники на довгому-предовгому “Родинному рушникові”…
Так само (знову як знак) зустрічало полтавців Містечко майстрів: плетена з лози люлька-колиска – майже на вході. “Якщо маєте серйозні наміри, купуйте, не пошкодуєте”, – виспівував продавець. Перехожі посміхались на жарт і з цікавістю розглядали вишиванки, рушники, ляльки-мотанки, глиняні глечики, дерев’яні ложки, гребінці та іншу подібну ярмаркову всячину.
З тими ж, хто не потонув серед різнобарв’я такого краму й нарешті дійшов до Білої альтанки, сталась навіть приємна пригода. Ледве Свято-Успенський собор залишився за плечима, як перед очима знову виросли його білі стіни й золоті бані, щоправда, вже на мистецькому полотні, на якому на алеях довкола собору встиг нападати сніжок…
– Але небо, лишень придивіться, не холодне, й сніг зовсім теплий, адже день надзвичайно сонячний! – розповідав цікавим про картину “Іванова гора” художник Володимир Кривий. До Дня міста він влаштував тут свою виставку. Тож уважні відвідувачі змогли продовжити святкову екскурсію вже ніби в кількох вимірах…
Традиційним внесенням прапора міста, виїздом ветеранів Великої Вітчизняної у відкритих автомобілях і урочистим проходженням військових розпочалося ввечері 23 вересня велике театралізоване дійство “Полтава – місто, в якому хочеться жити!” на стадіоні “Ворскла” імені О. Бутовського.
Яскравим і видовищним вийшло привітання талановитої полтавської молоді, іменитих майстрів – танцюристів, співаків, спортсменів.
Із днем народження і днем визволення міста полтавців привітав міський голова Андрій Матковський. Яскраві барви святкового феєрверка осяяли вечірнє небо міста-іменинника.
Цього року для зручності глядачів із усіх боків сцени зробили кілька великих екранів, аби артистів було добре видно з різних секторів арени. Перед центральним входом на стадіон теж встановили екран, і молодь танцювала, слухаючи концерт. Загалом дійство побачили близько 25 тисяч городян і гостей, воно транслювалося в прямому телеефірі ОДТРК “Лтава”.
***
Домінантою святкувань у Кременчуці стала військово-патріотична тематика. Останнім часом популярними у місті є численні свята вулиць, які носять імена героїв Великої Вітчизняної війни. Їх проведенням переймаються як районні ради, органи місцевого самоуправління, так і депутати різних рівнів. У Автозаводському та Крюківському районах міста відбулося майже 30 таких святкових заходів.
Ще одну чудову традицію, приурочену до Дня міста, започаткував колектив Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Напередодні роковин визволення міста від фашистів ліцеїсти разом зі своїми командирами урочистим маршем приходять до священного місця – меморіалу “Вічно живим”. Тут молоде поповнення ліцею складає Клятву військового ліцеїста, приймаючи естафету великої відповідальності за долю Вітчизни.
Поточного року до численних побажань представників влади, батьків і громадськості додалися й напутні слова Героя України, депутата обласної ради, керівника СВК “Батьківщина” Котелевського району Олександра Коросташова. Настоятель храму святого великомученика Іоанна Воїна отець Костянтин благословив ліцеїстів на обраний ратний шлях.
Кременчуцька земля стала останнім притулком для майже ста тисяч військових, мирних громадян, закатованих і розстріляних фашистськими окупантами, тому щороку до місць їх масового поховання кременчужани приносять квіти, влада міста та районів проводить мітинги пам’яті. На урочистостях, що проходили на площі Незалежності, з промовами виступили міський голова Кременчука Микола Глухов, народні депутати України Олег Бабаєв, Олег Надоша, заступник голови обласної ради Петро Ворона. На мітингу прозвучав текст телеграми, яка надійшла від Президента України Віктора Януковича з нагоди 439-ї річниці заснування Кременчука та 67-х роковин визволення міста від фашистів. Найбільш шанованими гостями, звісно ж, були учасники бойових дій. Саме їм і звітувала молода зміна, крокуючи колонами під звуки духових оркестрів. Завершилися урочистості покладанням квітів до пам’ятника Воїну-визволителю.
***
– Глибоко символічно, що свято міста ми відзначаємо у день визволення Миргорода від фашистських загарбників, – сказав на багатолюдному мітингу в парку Слави біля Вічного вогню Миргородський міський голова Олександр Паутов.
Від імені міської ради він низько вклонився посивілим учасникам бойових дій Великої Вітчизняної війни. Спогадами про ті буремні події поділилися голова Ради ветеранів 373-ї орденоносної Миргородської дивізії Микола Фролов та воїн 93-ї Миргородської червонопрапорної орденоносної дивізії Олексій Кийко. Колишніх учасників бойових дій, партизанів і підпільників, героїв трудового фронту, а в їх особі – усіх миргородців сердечно привітали народний депутат України Василь Демчишин, заступник голови облдержадміністрації Борис Галушко, гості свята, представники громадськості. У святкових заходах взяла участь делегація міста-побратима Речіци з Білорусі. З нагоди свята було влаштовано прийом для ветеранів у польовому наметі. Солдатською кашею та цілющою миргородською водою частували усіх учасників святкових заходів.
У Палаці культури “Миргородкурорту” та на головній площі міста виступали переможці Всеукраїнського фестивалю сучасного романсу “Осіннє рандеву”, міські колективи художньої самодіяльності. Відбулися конкурс на кращий дитячий малюнок, виставка робіт майстрів народної творчості, спортивні змагання.
До пам’ятників та братських могил лягли вінки й букети живих квітів.
***
У Решетилівці під час урочистих заходів із нагоди 67-ї річниці звільнення краю від фашистських загарбників відкрито пам’ятний знак багаторічному керівникові району, Почесному громадянинові Решетилівщини Івану Григоровичу Боровенському.
Рішення про встановлення пам’ятного знака було прийняте на сесії районної ради та втілене в життя соратниками Івана Боровенського при підтримці нинішнього голови райдержадміністрації Юрія Дмитренка. Кошти на виготовлення барельєфа пожертвували підприємці, організації, окремі громадяни.
Перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Онищенко у виступі на урочистостях передав решетилі
вцям подяку від голови облдержадміністрації Олександра Удовіченка за гідне вшанування пам’яті Івана Боровенського.
***
Мешканці Диканьки, гості селища прийшли на площу Слави, щоб згадати подвиги тих, хто невимовно дорого заплатив на фронтах Великої Вітчизняної за перемогу над фашизмом, хвилиною мовчання вшанували полеглих, поклали квіти до Вічного вогню.
Урочистості, присвячені 67-й річниці визволення від фашистських загарбників, відбулися і в селах району. У Великій Рудці та Орданівці пройшли Дні села. До підніжжя пам’ятників воїнам-визволителям вдячні за мирне небо нащадки поклали квіти, хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих на полях боїв, а також тих, хто відійшов у вічність у післявоєнний час. Працівники культури підготували цікаві концертні програми, не обійшлося й без подарунків: ветеранам, найстаршим і наймолодшим жителям, сім’ям, які цього року відзначають ювілеї подружнього життя.
Святкування Дня Диканьки почалося з традиційних дитячих велоперегонів. Вісімнадцять юних спортсменів брали участь у змаганнях, усі отримали подарунки, а переможець – велосипед. У районному Будинку культури відбулися святкові урочистості. Почесний громадянин Диканщини, президент ТОВ "ЛУОЛ та партнери" Юрій Кішінець вручив подарунки дитсадку "Ромашка", а також кільком диканчанам. Голова райдержадміністрації Юрій Оніщенко привітав чемпіонку світу з пауерліфтингу Тамару Стєнкову. Депутат обласної ради Валерій Головко подарував музичний центр зразковому хореографічному колективу "Квітограй". Своєю радістю поділився з присутніми щасливий татусь Олександр Гричук: у ці дні в них із дружиною народилася донечка, четверта дитина в їхній дружній сім’ї. Найменшій диканчанці подарували м’яку іграшку.
Присутні щиро аплодували чудовій концертній програмі. Над вечірньою Диканькою переливалися всіма барвами спалахи святкового феєрверка.
***
У день 67-ї річниці визволення Хорола за участю ветеранів відбулася урочиста хода центральною вулицею міста. Жителі та гості Хорола поклали квіти до підніжжя меморіалу і пошанували хвилиною мовчання своїх земляків, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної.
Свято було подвійним – Хорол також відзначив свій 927-й день народження. Городяни озвучили сторінки історії міста, згадали його кращих представників. Відбулися вручення почесних відзнак найкращим керівникам установ, талановитим дітям, художнім колективам, інші святкові заходи.